Геліос – бог Сонця, згідно давньогрецької міфології відносився до богів доолімпійців. Батько Геліоса – титан Геперіон, мати – Іріфесса або Тейя, сестра – Селена.

Геліос зображувався у вигляді кремезного чоловіка з копицею волосся кольору золота, оповитого сліпучим сяйвом. У деяких джерелах говориться, що голову бога вінчала корона, сплетена з сонячних променів, Гомер же представляв Геліоса в золотому шоломі, з-під якого пробивалися промені його палаючих очей.

Палац бога Сонця знаходився на східному узбережжі океану. Щоранку він залишав його для того, щоб у своїй сяючій колісниці, запряженій чотирма білосніжними кіньми – Блискавкою, Громом, Світлом і Блиском – відправитися в подорож по небосхилу, освітлювати  землю світлом,  даруючим тепло всьому живому.

Положення Геліоса – в небесах, над усіма – дозволяло йому бачити діяння як людей, так і богів, за що його часто називали оком Зевса.

Бог Сонця міг вершити правосуддя, караючи винних сліпотою, тому нерідко призивався смертними як месник. В ім’я торжества справедливості, Геліос нерідко видавав таємниці інших богів, за що ті недолюблювали його самого і зганяли гнів на його численному потомству.

В царстві Аїда бог Сонця був небажаним гостем не тільки через пануючого там мороку, а й тому, що саме Геліос розповів Деметрі про викрадення Аїдом Персефони.

Геліосу поклонялися на Родосі, в гавані якого розташували величезна    статую бога, а також в Еліді, Аргосі, Коринті. Згодом Геліоса почали ототожнювати з богом Фебом (Аполлоном).