Походження геєни
Сам термін «геєна» походить від єврейського виразу «Ge Hinnom», що означає «долина Гінном». Це місце розташовувалося на заході та південному заході від Єрусалиму, і в часи Старого Завіту стало відомим завдяки своєму зловісному значенню. Долина Гінном стала символом жахливих ритуалів, що проводились у часи стародавнього Ізраїлю. Вона була місцем, де діти приносились у жертву аммонітському богу Молоху — жахливий ритуал, який включав спалення новонароджених у вогні. Ці обряди мали місце під час правління царя Соломона в 10 столітті до нашої ери, а пізніше, в 7 столітті до нашої ери, за правління царя Манасії.
Такі жахливі практики тривали до Вавилонського вигнання в 6 столітті до нашої ери, і врешті-решт, після таких подій, долина була очищена і перетворена на сміттєзвалище. Це нове використання місця як сміттєвого полігону стало важливим кроком для ізраїльтян, які прагнули позбутися згадок про жорстокі ритуали і заборонити їх відродження. Вогонь, що горів у цьому сміттєзвалищі, постійно палахкотів, що привело до формування образу «пекельного вогню» в релігійних текстах.
Геєна в єврейській та християнській есхатології
У Новому Завіті слово «геєна» набуває значення пекла — місця вічного покарання для нечестивих. Ідея вогню як символу очищення або покарання є важливою частиною християнської есхатології. Вона згадується у таких Євангеліях, як від Матвія, Марка, Луки та Якова, де це місце описується як обитель проклятих, де грішники відчувають вічне покарання. Вчення про «пекельний вогонь» в Євангеліях підкреслює, що це буде кінцева доля тих, хто не покається в гріхах.
У християнських текстах геєна часто асоціюється з образом вогню, що є символом очищення або знищення нечестивих. Наприклад, у Євангелії від Матвія зазначено, що «краще тобі увійти в життя без руки, аніж з двома руками бути кинутим у геєну, у вогонь, що не гасне». Цей вогонь, за християнським вченням, є символом вічної муки для душ, що не прийняли спасіння через віру в Христа.
Геєна в Талмуді
У єврейській традиції вона також має особливе значення, що зокрема описано в Талмуді. Це місце не завжди розглядається як пекло в повному сенсі цього слова. Часто говорять, що геєна є місцем очищення для душ після їх смерті. Тут душі зазнають покарання за свої гріхи, але після цього вони можуть бути звільнені від подальших тортур. Така концепція має на меті надання надії навіть тим, хто потрапив у Геєну: їхні страждання мають кінцеву мету — очищення і відновлення.
Символіка та важливість
Образ Геєни, особливо через її асоціацію з вогнем, є потужним символом у релігійних традиціях. У християнстві він став символом остаточного відділення від Бога та вічного покарання за гріхи, в той час як у єврейській традиції він більше є символом очищення, після якого душа може бути звільнена від мук. Незалежно від інтерпретацій, вона залишається важливим елементом релігійної есхатології, що розглядає кінець людського існування і вибір між спасінням та вічним покаранням.
Іван Гудзенко
