Інша відмінна риса вішнуїзму — власний погляд на сенс життя віруючого. Якщо в інших течіях індуїзму проголошується прагнення звільнитися від прихильності до земного (мокша) або злиття з верховним Брахманом, то прихильники вайшнавізму прагнуть заслужити вічне життя в особливому духовному світі, що знаходиться за межами видимого ілюзорного світу (Майї).
Як спосіб поклоніння Вішні і його аватарам (втіленням) вайшнавіти застосовують в першу чергу виспівування мантр, повторення їх як вголос, так і про себя. Таким чином, вішнуїзм — це розвинене монотеїстичне вчення, засноване на поклонінні єдиному божеству. Однак він залишається суто національною конфесією, як і більшість індійських релігій. Вайшнавізм ділиться на безліч відгалужень, одне з яких під назвою Гаудія-Вайшнавізм поширилося і в західному світі. На це є свої причини.
Назва течії походить від провінції Гаудадеша в Стародавній Індії, на території якої в наш час розташовані Східна Бенгалія і Бангладеш. Тому Гауді ще іменується «бенгальським вайшнавізмом». Проживав в цій провінції Чайтанья і був тим реформатором, який створив нове вчення. Його «канонічний» життєпис рясніє традиційними чудесами і надприродними явищами, такими як непорочне зачаття самого Чайтаньї. Набагато цікавіша соціальна філософська підоснова його вчення.
На відміну від інших течій вайшнавізму, прихильники Гауді вважають «першоджерелом» всього сущого не Вішну, а Крішну і його вірну дружину Радху. Вішні ж відводиться роль одного з головних аватарів — втілень Крішни. Попросту кажучи, дві сутності як би «помінялися місцями». Але не це головне. Вчення Чайтаньї ігнорувало станові і кастові забобони і поширювалося на представників всіх класів. Більше того, воно стояло вище національного поділу.
Прихильники Гаудія-Вайшнавізму на заході більше відомі як крішнаїти. Вони об’єднані в «Міжнародне товариство свідомості Крішни», створене в США індійським проповідником Бгактіведантою Свамі.
Крішнаїти визнають переродження душ, але не вважають це явище чимось порочним. Навпаки — для них це універсальний закон життя: «деви» з кожним разом перероджуються в більш розвинених істот, останнім з яких є людина. Він же завдяки здатності до «духовного вдосконалення» має можливість потрапити в Голокост — священну обитель самого Крішни.
Крішнаїти заслужили серед ортодоксальних християн, та й не тільки їх, репутацію жорстокої секти, що впливає на розум і почуття людини. Перші стурбовані тим, що зовні організація нагадує християнську церкву, але в її вченні відсутнє поняття гріха, добрих і злих вчинків, «божого суду». Всі інші критикують крішнаїтів за вчення про те, що досягти «порятунку» можна лише виспівуванням мантр, «повною відданістю» Крішні і виконанням волі наставників. Дана релігія не загострює увагу на питаннях моральності і моралі, а об’єднує безліч людей, так би мовити, заради самого процесу об’єднання; при цьому те, що діється всередині організації, залишається таємницею для непосвячених.
Іван Гудзенко
