Фрідріх Гаєк – уродженець Австрії, фахівець в економіці та політичній філософії.

Народився він 1899 року у місті Відень, у шляхетній родині. Основною складовою сім’ї були науковців, відповідно у такому середовищі виховувався та зростав. Хлопця дуже сильно зацікавив соціалізм. Вступив на навчання до Віденського університету. Інтерес виявився до навчальних дисциплін економіки та права. Йому подобалися лекції професора Візера.

Також молодого студента Гаєка почала інтересувати філософія і теоретична психологія. Після закінчення І Світової війни 1918 року налагоджує співпрацю з Мізесом, очолює державну службу, а після неї Інститут досліджень із проблем економічного циклу. Ним поєднується теорія австрійської школи економіки з проблемами економічного циклу. Не завжди був згідний з Мізесом у питанні економічного та політичного підходу. Але неабияке враження на майбутнього політичного філософа справила праця «Соціалізм», її вплив формувати подальші ідеї у досліджуваній площині – політична філософія.

Фрідріх Гаєк

З 1931 року – обраний професором школи економіки в Лондоні. У 1940 – х роках – займається методологічними економічними творами.  Але від початку писалася тема: політична філософія та методологія соціології. З 1950 – 1962 років – професор в Чиказькому, Фрайбурзькому, Зальцбурзькому університеті. З 1974 року – лауреат Нобелівської премії за працю по економічній теорії.

Він написав статтю: «Індивідуалізм та економічна система», дві книги «Шлях до рабства», «Конституція свободи», «Право, законодавство і свобода». Запозичивши концепцію Мізеса, поширює її на економічний розрахунок соціалізму. Даними працями наголошується важливість фрагментарних та інтуїтивних знань, значення ринків – інституції, що здатні сприяти використанню  їх знань, подоланням невігластва та навчання методів проб та помилок.

У першій праці Гаєка описаний класичний лібералізм, а точніше його принцип. В лібералізмі включена оцінка корисної соціальної інституції як продукту діяльності людини. В другій праці розглядається суспільний устрій класичного лібералізму, тобто ладу, який зводиться до примусу з метою принесення матеріальної користі для громадян. Автором розглянута така практична проблема як державна політика і заявлено про державу, завдання якої – встановлення прямого соціального забезпечення за ринком.

У трилогії 1973-1979 років в класичному лібералізмі поєднані «еволюційна» тематика із затаврованим правовим позитивізмом. Соціальна справедливість як ідеал є неможливою в умовах ринкової економіки, а гонитва за нею – матиме шкідливі наслідки, тому Гаєком критикується плюралістична політика груп інтересів.

З 1991 року – удостоєний вищої нагороди від президента США – медалі Свободи. Потім входив як постійний член до Британської та Австрійської Академії наук. Останні дні свого життя провів у Фрайбурзі (Німеччина).

Помер навесні 1992 року. Поховання австрійського економіста відбулося в Австрії.

Пегас