Бекон розглядав філософію як інструмент реформування всього знання. Його метою було звільнити людський розум від догматизму та створити метод, здатний привести до справжнього наукового прогресу.
Критика схоластичної традиції
Одним з головних об’єктів критики Бекона була схоластика. Він вважав, що середньовічна філософія зосередилася на словесних суперечках і логічних формальностях, відірваних від реального світу. Таке мислення, на його думку, не могло дати нових знань про природу.
Бекон наполягає на необхідності радикального очищення мислення від пустих понять і застарілих авторитетів. Лише звернення до досвіду може забезпечити справжнє пізнання.
Ідоли розуму
Центральною ідеєю беконівської філософії є вчення про ідоли — хибні уявлення, які спотворюють людське мислення. Бекон виділяє кілька типів таких ідолів, що виникають через природу людського розуму, соціальне спілкування, традицію і мову.
Усвідомлення існування цих ідолів є необхідною умовою наукового пізнання. Розум, обтяжений упередженнями, не здатний об’єктивно сприймати факти.
Досвід як основа знання
На відміну від раціоналістів, Бекон вважає, що знання походить із досвіду. Проте йдеться не про хаотичне накопичення фактів, а про систематичне спостереження природи. Досвід у Бекона має бути контрольованим, повторюваним і організованим.
Саме через досвід людство може поступово відкривати закони природи, а не нав’язувати їй власні умоглядні схеми.
Індуктивний метод
Головним інструментом беконівської філософії є індуктивний метод. На відміну від дедукції, що рухається від загального до одиничного, індукція починається з конкретних спостережень і поступово піднімається до загальних висновків.
Бекон наголошує, що справжня індукція вимагає ретельного аналізу фактів, їхнього порівняння й відбору. Такий метод мав стати основою нової науки.
Знання як сила
Одним із найвідоміших висловів Бекона є теза про те, що знання є силою. Він розумів знання не як самоціль, а як засіб панування над природою і поліпшення людського життя. Філософія й наука повинні служити практичним потребам суспільства.
Це означає нове бачення ролі мислителя: він стає не лише тлумачем світу, а й активним творцем технічного і соціального прогресу.
Емпіризм і наукова революція
Філософія Френсіса Бекона стала теоретичним підґрунтям для наукової революції Нового часу. Хоч сам Бекон не створив завершеної наукової теорії, його методологічні ідеї визначили напрям розвитку експериментальної науки.
Емпіризм Бекона доповнив раціоналізм Декарта, створивши дві головні осі філософії Нового часу — досвід і розум.
Френсіс Бекон здійснив рішучий поворот від спекулятивної філософії до філософії досвіду. Він заклав методологічні основи науки, сформував нове розуміння пізнання і змінив уявлення про роль філософії в суспільстві.
Іван Гудзенко
