Джон Локк –  представник  природного наукового  матеріалізму  (конкретні науки та знання).  У  працях  Локка прослідковуються матеріалістичні  ідеї, які лягли в основу  цілої філософської  системи.  Так, наприклад,  в «Досвіді про людське розуміння» –  містяться  деякі пояснення  емпіричної філософії, де  автором  заперечується  теорія вроджених ідей, а натомість  висловлюється  інша ідея, за якою  людські  знання  отримуються  через   чуттєвий досвід.  В  другій  праці «Два трактати про уряд» –  висловлені погляди філософського, соціально – політичного характеру,  просунута теорія  походження трудової власності,  а з суспільного договору – державної влади.

Локком були закладені  ідеологічні основи Просвітництва та зроблено вплив  на  подальших мислителів.  У попередній праці Локка у формі філософського матеріалізму  були висловлені  компромісні  рішення політичних та релігійних питань.  Наступна праця філософа «Елементи натуральної філософії» – є демонстрацією філософських поглядів Локка  щодо світобудови, яка базується  на  основних фізичних ідеях сера Ньютона.

Найважливішим завданням  для себе, Локк вважав –  розв’язання  проблем гносеології.  Локк визнає  існування єдиного в універсальних законах  фізичного, матеріального  світу, поділеного на багато частин, тощо.  Він вважає,  що  людський благоустрій  не може  втілитися  без  постановки  природніх сил. Для володіння  природою необхідне  пізнання,  а можливість пізнання  визначається  через  знання характеру та властивостей  зовнішнього світу, а також  системи  пізнавальної здатності  самої людини.

Таким чином  Локк приходить до висновку, що  філософська субстанція – це продукт мислячої уяви.  Тому  поняття та судження,  які несли знання  та вроджені принципи або як ще  це називають «вродженими ідеями» – основна ідеалістична концепція  XVII століття.  Концепціія  поза ємпіричної свідості як уяви про духовну субстанцію, щоб зберігати вроджені ідеї  співпадала з античними твердженнями щодо нематеріальності душ, пов’язаних з божественним початком.

Точніше кажучи Локк піддавав критиці ідеалізм. Ним відкидалася ідея етичного  нативізму про вродженість ідей бога та його заповіді, відносячи  це все  до складних пізно сформованих ідей.  Вважав,  що вродженість ідей бога є вигідною  для тих,  хто хоче керувати людьми від імені верховної влади.  Відповідне  висловлювання стосувалося феодалів, духовенства, які використовували етичний нативізм, щоб пропагувати лютість.

Локком  не відкидалися  вроджені  потреби, прагнення, особливості поведінки, афекти.  Важливу роль в етиці Локка  грало  заперечення ним  вроджених моральних принципів. Поняття «добро» Локк пов’язував із задоволенням та користю, тоді ж як «зло» – шкодою та стражданнями,  в результаті чого  було зароджене вчення що отримало назву  «про природний закон моралі»,  природного права в інтерпретації етики Локка.

Відтак, згідно з Локком  людське знання виходить з індивідуального досвіду. Філософ обґрунтовує емпіризм через матеріалістичний  сенсуалізм.  Чуттєвий досвід за Локком – джерело відомостей про світ, засіб, який призначений для побудови науки. Він провів різницю між  розумом – абсолютним першопочатковим  джерелом знання як пізнавальної діяльності  та чуттєвою діяльністю. Першу він відкинув, а прийняв чуттєву діяльність.

Локк розпочав антираціональний прнцип  безпосередньої  даності  елементів чуттєвого досвіду та встановлення  їхньої істинності. Досвід  є тим, що впливає  на людську свідомість  та засвоюються протягом  всього життя.

Ідеї Локк розуміє  як  відчуття, сприйняття  об’єкту, чуттєву уяву,  фантазію,  поняття, окремі властивості.  Крім того,  Локком  вказуються  акти, серед яких  інтелектуальні, емоційні, вольові. Здійснює поділ досвіду на дві групи.  До першої  відноситься зовнішній, до іншої ж внутрішній – рефлексія,  існування якої можливе завдяки чуттєвому досвіду.  Щоб дослідити рефлексію  потрібно проаналізувати  первинні ідеї. Відкритим філософ  залишає питання первинних ідей. В подальшому ідеї Локка вплинули на представників  епохи просвітництва у Франції.

Вадим Підосичний