Що взагалі є суспільною свідомістю? Ми спробуємо пояснити визначення цього терміну.Отож, суспільною свідомістю називається така система почуттів, поглядів, теорій та ідей, які безпосередньо відображаються у соціальному бутті. Дослідники виділяють такі рівні суспільної свідомості як буденна, суспільна психологія, суспільна ідеологія.
Буденна свідомість містить цілу сукупність поглядів, ідей, уявлень, що безпосередньо виникли. Суспільна психологія є повним набором моралі, настрою, почуттів, звичок, звичаїв. Суспільна ідеологія є сукупністю бачень суспільства, людей, які теоретично оформлюються і відображають інтереси якогось конкретно визначено класу.
Крім вище зазначених рівнів суспільної свідомості виділяють ще її форми. А тому розрізняють такі форми суспільної свідомості:
1) Політична – це система певних ідей, яка собою відображає класові відносини,між націями і державами, а також відношень до влади. Її ідеї в основному лежать у поведінці тих чи інших класів суспільства, суспільних груп та особистостей. Найважливішим елементом цієї політичної системи є держава, яка у свою чергу захищає свій устрій, регулює економіку країни, відстоює державні інтереси на міжнародній світовій арені. Її влада втілюється за допомоги демократичного або тоталітарного режиму. У політичній свідомості можна виділити низку функцій: пізнавальну, інформаційну, оцінювальну, регулятивну, мобілізаційну.
2) Правова – виразається перш за все у відношенні людини до права, знання міри і поведінки самих же людей з позиції законності чи протизаконності. У такому випадку виробляються два підходи щодо розуміння сутності права як такого. Перший називається традиційним або як і ще кажуть – заборонний, другий – ліберальний, тому що його опорою є природнє право і особистісна свобода. Цей підхід уподібнює право на ряду із законом, тобто зводом певних регулюючих правил, забороно, а також санкцій, які накладаються в результаті їх порушення. Ще до ХVIII століття вона вважалася загальноприйнятою концепцією. Проте у другій половині XVII століття починає формуватися ліберальна правова концепція, яка заснована на праві людського життя, її власності, безпеці свободи совісті і слова людини. Правова держава втілює дотримання прав і свобод особистості, закону, розділення гілок влади:законодавчої, виконавчої і судової. Правова свідомість може бути заснованою на життєвому досвіді як буденна, в тому числі теоретично – на розумінні сутності, можливостей та відповідних меж права.
3) Моральна – система правил і норм , які регулюють людську поведінку, що склалася історично. Виявляється вона найбільше у людських взаємовідносинах (сімя, колектив, народ, батьківщина). В її основі лежить почуття відповідальності людини за свої вчинки перед суспільством і самим собою.
Суб’єктивними ідеалістами робиться спроба виведення моралі із свідомості людини, а от об’єктивні вважають, що мораль дарована людині згори і тим самим висловлює волю Бога. Коли будемо брати до уваги мораль первісного суспільства, то зрозуміємо, що канібалізм, вбивства хворих і престарілих людей ніколи не осуджувалися. Так як люди первісного періоду навіть не знали про такі речі як голод, неправда, користолюбство. Якщо ж торкатися класового суспільства, то тут мораль вже носить класовий характер, хоч насправді є і загальнолюдські елементи. Розрізняють такі функції моралі:
1) Регулятивна;
2) Оцінювально – імперативна;
3) Пізнавальна.
Мораль відіграє важливу роль для економіки суспільства, проте перебуває у складній взаємодії з правом, мистецтвом, політикою і релігією. До основних категорій моралі можна віднести обов’язок, добро, зло, гідність, щастя, честь.
4) Естетична — висловлена перш за все у сучасному мистецтві, є відображенням суспільного буття але у формі таких би мовити художніх образів. В естетиці можна зустріти безліч теорій творення мистецтва:
А) теорія гри;
Б) теорія магії;
В) теорія праці
Варто також зазначити, що саме мистецтво виросло за допомоги людини, її потреб щось пізнавати і створювати. Предметом мистецтва постає людина з її поглядами, переживаннями. Мистецтво так би мовити відображає усю реальність за допомоги художніх образів.
Художній образ може нести собою якусь ідею і висловлювати її через явище одиничне. Він є єдністю матеріального та ідеального, а також об’єктивного і суб’єктивного.
Мистецтво мітить такі функції як пізнавальну, естетичну, розважальну, виховну. Естетична функція висловлена через оцінку суспільних або ж природніх явищ, прекрасних чи безобразних, трагічних або комічних. Прекрасним у мистецтві вважається типовий образ або ж відображення реальності. Слід зазначити, що пізнавальний і виховний моменти не можуть виступати у мистецтві самостійно, незалежно від естетичного початку.
5) Релігійна – це різновид фантастичної реальності, відображення якої тісно пов’язане з вірою у щось надприродне, тобто Абсолюта, Вищого Розуму.
А тому саме виникнення релігії вказує на її як закономірний феномен соціально розвитку. Релігія також має своє коріння: гносеологічне, психологічне і соціальне. Віра у надприродні явища є обумовленою об’єктивним відношенням людей, які залежать від природи, соціальних сил, глибоко укорінюється обмеженості соціальної практики.
Пізнавальні корені релігії безумовно полягають у розвитку свідомості людини, її можливості щодо створення якихось абстрактних понять. Психологічні корені полягають у тому, що релігія звертається не до людського інтелекту, а швидше до людських почуттів. Саме такі психологічні почуття як страх перед чимось невідомим; не впевненість у чомусь, скорбота і горе за чимось і кимось створюють такий собі відверто кажучи грунт для самої ж релігії.,
Головною функцією релігії виступає ілюзорно – компенсаторна, а до інших належать: світоглядна, регулятивна, комунікативна (спілкування, зв’язок, ), інтегруюча (поєднуючи, об’єднуюча, взаємопроникаюча).
Богдан Стрикалюк
