Що таке чудо та де воно має місце? Попри буденне розуміння чуда, коли ми кажемо: “добре, що я встиг на 38 автобус, що прямує до червоного корпусу” є й ще його релігійне розуміння. Зокрема у християнстві виробився цілий підход до розуміння та інтерпретації чудес. Він цілковито може стояти у одному ряді з герменевтикою – наукою інтерпретації текстів.
Чудо – унікальна подія, яка раніше ніколи не мала місце в нашому особистому досвіді чи досвіді оточуючих. Крім того наука своїми методами не може дати точного пояснення чуду.
Хричтиянство з своїх ранніх часів сповнене прикладами про чудеса. Початок чудотворенню поклав сам христос а пізніше він передав таку здібність апостолом, у день П’ятидесятниці, коли на них зійшов Святий Дух у вигляді вогняних язиків, згідно вченню православної церкви. Христос казав своїм учням, що вони, коли підуть проповідувати зможуть говорити на різних мовах, їх не зможуть отруїти… Тепер, без феномена чуда ми майже не можемо уявити церкву. Адже вона для нас є містичною.
Щоб науково пояснити чудотворення та його значення нам потрібно звернутися до французького соціолога та філософа Пьера Бурдьє. У своїй теорії про соціальний простір поділив людей на соціальні групи, зокрема за специфічним досвідом. Наприклад Бурдьє пропонує досвід, коли на мисливця, у якого відмовила зброя нападає ведмедь і він зміг знешкодити його голими руками. Людина маючи подібний досвід навряд чи зможе його забути. Також мисливець може відшукати людей, які також отримали подібний досвід. Вони обєднаються в соціальні групи. Пізніше вони можуть створювати різні прототипи культу та передавати досвід людям, які в реальному житті не відчували його.
Виходячи з цього можна казати, що чудотворення, яке відбувалось з перших століть виникнення християнства та на думку віруючих продовжується дотепер має велику інтеграційну силу.
Однак в жодному разі не потрібно приймати за чудеса все, що заманеться. З того ж Євангелія та життя святих ми знаємо, що і диявол може творити чудеса, але вони обертаються пагубна для людини. Моральне богослов’я зауважує, що у такому разі людина впадає в гріх принадності, у якому вона вже не може відрізнити праведне від хибного. Отже, не потрібно хулити та приймати чудо, якщо у тебе немає достатньо підстав для цього, тому що воно може бути як від Бога так і від диявола.
Ми знаємо, що коли святі творили чудеса, то вони ніколи не робили це публічно. Вони завжди казали, що це робить Бог, а не вони. Тому особливо зараз у інформаційному суспільстві потрібно дуже обережно ставитись до різних повідомлень про чудеса.
Антон Лисенко
Магістр логіки
