Народившись у Людвігсгафені-на-Рейні в єврейській родині, Блох змалку відчував контраст між пролетарським середовищем рідного міста та буржуазним Мангаймом, що вплинуло на його соціальну чутливість. Після гімназії він вивчав філософію, фізику та музику в Мюнхенському та Вюрцбурзькому університетах, де захистив докторську дисертацію під керівництвом Освальда Кюльпе (1908). Вже в цій роботі проявилися його інтереси до утопічного мислення та критики епістемології Генріха Ріккерта.
Після приходу нацистів до влади Блох, будучи євреєм і лівим інтелектуалом, емігрував до Швейцарії (1933), а згодом до США (1938). Саме в екзилі він розробив ключові ідеї «Принципу надії», де поєднав марксизм з месіанською філософією часу. Повернувшись до НДР у 1948 році, він очолив кафедру філософії в Лейпцизькому університеті, але конфлікт із компартією через критику догматизму призвів до заборони його публікацій та вимушеної еміграції до ФРН у 1961 році.
Філософія надії
Онтологія «ще-не-буття»
Блох заперечував статичне бачення світу, пропонуючи онтологію, де реальність є процесом, спрямованим у майбутнє. Центральна категорія — «Ще-Не-Буття» — відображає потенціал трансформації, який людина може реалізувати через надію. Надія, за Блохом, це не пасивне очікування, а активна сила, що руйнує існуючі структури й відкриває шлях до «конкретної утопії» 3710.
Блох критикував ортодоксальний марксизм за знецінення утопічного компонента. На його думку, Марксова ідея невідчуженої людини — це «конкретна утопія», яка має стати орієнтиром для соціальних змін. Однак сучасний йому марксизм, на думку Блоха, перетворився на механістичну доктрину, ігноруючи моральне відродження індивіда. Утопічний реалізм Блоха передбачав поєднання наукового аналізу з творчим прогнозуванням, де утопія виступає «шокуючим дзеркалом» для існуючої реальності.
Головні праці та їх вплив
«Дух утопії» (1918)
Перша велика робота, де Блох досліджував релігійні та соціальні утопії, зокрема досвід швейцарських пацифістських комун. Переписана у 1920-х роках, вона отримала марксистське прочитання.
«Принцип надії» (1954–1959)
Тритомна праця, яка систематизувала його ідеї. Блох аналізував утопічні мотиви в мистецтві, релігії та політиці, доводячи, що надія є «антропологічною константою» людства.
Дослідження про Томаса Мюнцера (1921)
Аналізуючи німецького реформатора, Блох підкреслював роль релігійного бунту як джерела соціальних змін, що вплинуло на теологію визволення.
Конфлікт із владою НДР
Після повернення до Східної Німеччини Блох сподівався відродити «гуманістичний марксизм», але його критика сталінізму призвела до ізоляції. У 1956 році журнал Deutsche Zeitschrift für Philosophie, який він редагував, закрили, а його тексти визнали «ревізіоністськими». Проте саме ця незалежність думки зробила Блоха символом інтелектуальної свободи. Його ідеї вплинули на франкфуртську школу (Адорно, Беньямін), фемінізм та сучасні рухи за соціальну справедливість.
Іван Гудзенко
