Епістемологія в дослідженні ставить наступні питання: які необхідні та достатні умови знання? що є їхнім джерелом? яка структура і межі знання? І як обґрунтоване переконання в якості дослідження нею ставляться такі питання: як слід розуміти обґрунтованість? як обґрунтовані переконання можуть бути обґрунтованими? чи це обґрунтування є внутрішнім або зовнішнім у відношенні до людського розуму? У широкому смислі, дана дисципліна поєднана з важливими питаннями створення та поширення знань в конкретній площині дослідження. Тому епістемологія використовується як невід’ємний елемент в сучасній науці.
Епістемологія просто необхідна в науковому знанні, без неї наука не є наукою. Досить цікаву структуру було зроблено по відношенню до меж знань та обґрунтування. Що таке зрештою знання? Знання – це обґрунтоване істинне переконання. Відповідно, знання бажає істинності, а ще крім цього й переконання і останнього – обґрунтування. Усі вони окремо необхідні, а їхня сукупність – достатні умови володіння знанням.
Завдання обґрунтування – гарантія переконання, яке має велику об’єктивну імовірність бути істинним, якщо ж воно істинне, справа полягає в силі випадковості (евіденціалізм). За іншою концепцією, таке може бути можливим тільки тоді, якщо переконання виникає внаслідок надійних когнітивних процесів або здібностей .
Якщо ж ми говоримо про природу обґрунтування, то повинні мати на думці розділення двох питань:
- з яким значенням вживається слово «обґрунтування»?
- що робить переконання обґрунтованим?
Тому завжди потрібно пам’ятати цю відмінність, оскільки розбіжності щодо другого питання виявлятимуться суперечкою в словах, якщо сторонами розуміються різні поняття обґрунтування. А від так потрібен розгляд того, що ми маємо на увазі під «обґрунтуванням», лише після цього звернутися до питань, які не торкаються визначень цих понять.
Пегас
