Ебіоніти — аскетична секта раннього християнства

Ебіоніти — це унікальна секта раннього християнства, яка поєднувала єврейські традиції та християнські вірування. Виникла вона в Палестині в перші століття нашої ери й залишила значний слід в історії формування християнства. Назва «ебіоніти» походить від єврейського слова ebyonim («бідні»), що, ймовірно, вказує на аскетичний спосіб життя її членів. На відміну від пізніших уявлень, назва секти не пов’язана з якоюсь конкретною особою на ім’я Ебіон.

Походження та історія секти

Рух ебіонітів, за припущеннями дослідників, сформувався після руйнування Другого Єрусалимського храму в 70 році н. е. Після цієї катастрофи єврейські християни втратили свій духовний центр і змушені були мігрувати до Трансйорданії (Пелла) та інших регіонів, таких як Сирія, Мала Азія та Єгипет. Ебіоніти зберігали свою ідентичність протягом кількох століть, проте їхній рух почав згасати до кінця IV століття.

Про ебіонітів відомо переважно з праць їхніх опонентів, таких як святий Іриней, Оріген та Епіфаній Констанційський. Ці джерела, хоч і ворожі, дають уявлення про ключові вірування і практики секти.

Віровчення та практики

Ебіоніти поєднували суворе дотримання єврейського Закону з унікальним трактуванням особи Ісуса Христа. Їхні основні вірування включали:

1. Монотеїзм: Ебіоніти вірили в єдиного Бога, залишаючись вірними юдейським уявленням про божественність.
2. Роль Ісуса як Месії: Вони визнавали Ісуса обіцяним Месією і «справжнім пророком», згаданим у Повторенні Закону 18:15. Проте ебіоніти відкидали його божественну природу. На їхню думку, Ісус був звичайною людиною, сином Йосипа та Марії, який завдяки своєму суворому дотриманню Закону був помазаний Богом і став Месією.
3. Відкидання народження від Діви: Ебіоніти не визнавали концепції непорочного зачаття. Цей аспект віри був сприйнятий ними як пізніша теологічна вставка.
4. Дотримання Закону: Ебіоніти сумлінно дотримувалися єврейських обрядів, включаючи ритуальні обмивання, святкування суботи та дієтичні обмеження. Вони відкидали жертвоприношення тварин, вважаючи їх непотрібними для досягнення духовної чистоти.
5. Аскетизм і вегетаріанство: Як частина своєї духовної практики, ебіоніти проповідували святу бідність і вегетаріанство. Ці переконання підкреслювали їхній акцент на чистоті тіла й духу.

Література та євангелія

Ебіоніти, як і багато ранньохристиянських груп, створили власну літературу. Найвідомішим із їхніх текстів є так зване Євангеліє ебіонітів, яке, на жаль, не збереглося. Відомо, що їхня рання література нагадувала Євангеліє від Матвія, проте без опису народження Ісуса.

Ебіоніти адаптували свої тексти відповідно до своїх переконань, виключаючи ті уривки, які, на їхню думку, суперечили їхньому вченню. Цей процес відображає ширшу тенденцію в ранньому християнстві, коли різні групи створювали власні версії євангельських текстів.

Взаємовідносини з іншими групами

Ебіоніти займали унікальне місце в ранньому християнстві. Їхній акцент на єврейських традиціях протиставлявся більш універсалістському підходу апостола Павла, який наполягав на тому, що спасіння досягається вірою, а не дотриманням Закону. Це привело до конфліктів з іншими християнськими групами, які відкидали юдейські обряди як обов’язкові для спасіння.

Іван Гудзенко