Народився в провінційному містечку Павія наприкінці осені 1501 року. Освіту здобув у Павійському та Падуйському університетах, термін навчання в яких тривав з 1521 по 1526 роки. Успішно здає іспити по медицині, отримує ступінь доктора. Практикує медицину.  З 1540 – х років – займається викладацькою діяльністю по медицині в Міланському, Павійському, Болонському університеті. За діяльністю Джироламо пильно стежила інквізиція.

Джироламо Кардано

У 1570 році – не дивлячись на те, що він є  католиком був звинувачений та притягнений до відповідальності папською інквізицією за єресь. До індексу заборонених католицькою церквою книг  філософа увійшли: «Про безсмертя душі», «Про тонкі матерії». Проводив лікарську  практичну діяльність в місті Рим. Кількість праць мислителя нараховується близько двохсот. Це в основному ті, які торкаються наукової  площини дослідження, зокрема такої як філософія, медицина, математика, фізика, астрономія, астрологія.

Будучи науковцем, перевагу надавав знанням, які базуються на досвіді, а в теоретичних – математично-логічному методу. У 1577 році – виходить перша енциклопедія «Про різноманітність речей», яка стосувалася природо наукових та гуманітарних знань. Неймовірна така річ: мислитель робить спробу поєднання етики й психології з анатомією та фізіологією. Вважає, що щастя полягає саме в мудрості, а мудрість може бути досягнута завдяки досвіду та знанню. Тому Кардано – представник натурфілософії в Італії.

Ця людина різнобічна, енергійна, багато подорожує, з бурхливим життям, наповненим різноманітними пригодами. Автобіографія Джироламо «Про власне життя» – пам’ятка загальної психології XVI століття. Був дуже відомим в лікарській справі, гордився тим, що міг зцілювати інших, а ще більше – даром передбаченням майбутнього. В математиці теж мав успіхи.

Здійснював дослідження  перетворення квадратних коренів, корені у рівняннях, введення математичної величини.  Приписують йому також формулу вирішення кубічних рівнянь.  Відомий також своїми теоріями щодо  карданних  механізмів та передач. У нього крім таких речей була віра в магію чисел піфагорейства. Основну проблематику його життя займає космос. Згідно філософських поглядів, всесвіт – єдине ціле, де поєднані земля з небом природа – з людиною. Така ідея має у нього фантастичну форму.

У розумінні Кардано Всесвіт божественний, він виступає богом, єдиним та вічним, проте містить у собі  початок протирічь буття. Єдність світу може народжуватися у боротьбі протилежностей. Життя складається з матерії, точніше кажучи активного початку – це небесне тепло. До другого елементу світу як більш пасивного та складного  зараховує вологість.  Проявами цієї вологості вважає воду, повітря та землю.

Тепло – поєднаний та життєтворчий початок, головний елемент світу. Коли він поєднується з сухим – утворює вогонь, з вологим – переходить в життєве тепло, яке собою охоплює всесвіт, утворюючи «світову душу».  Тому постійна боротьба між теплом та холодом, життям та смертю покладена в основі еволюції світу.

Людина володіє найбільш розвиненою силою життя, безпосередньою ланкою між землею та небом. Людський дух – це вище породження космосу, собою відображає безкінечність і сам нею є.  Розум ставить людину вище інших природних речей, підпорядковуючи їх собі. Питання бога та душі у філософа набувають пантеїстичної форми, у відношенні до доктрин релігії Кардано займаю позицію таку ж саму як Пампонаццо.  На його думку розум практично є безсмертним у всіх людях, проте не всі здатні досягнути цього рівня, де необхідні як зовнішня обережність з дотриманням встановлених звичаїв, вільним залишається тільки внутрішнє життя. Таким можна приписати божественність, але вимоги є дуже великими.

Карданівська етика побудована на найкращій людській якості – прагненні добра.  В тім добро разом з щастям – це результат досягнутий в  боротьбі. Піклування, потреба та бідність  спроможні вести людину, народ крізь боротьбу, кінцевою метою якої виступають перемога, моральне благо та політична могутність. Відсутність боротьби приводить людину до жебрацтва, принизливого існування. Мета людини – злиття з природою. Саме тому Джироламо  використовує етичний принцип стоїцизму: Йди за природою.

Проте така гармонія досягається не багатьма мудрецями, відтак необхідні зовнішній закон, держава, яка охороняє його. Держава за поглядами мислителя – результат суспільної немічності  та людської моральної недосконалості. Кадано з одним смиряється, але йому не подобається вид такої форми правління – тиранія. З тираном або домовляєшся, в іншому ж випадку – знищуєш.

Філософ помирає осінню 1576 року в Римі.

Пегас