Усі держави Світу мають економічну та законодавчу систему, яка не може існувати без етичного консенсусу, без моральної свободи їхніх громадян, на чому ґрунтується будь-яка правова демократична держава. Уже з часів Французької революції ніхто не думав розділяти права й обов’язки людини. Міжнародне співтовариство вже створило юридичні транснаціональні, транскультурні, трансрелігійні структури, без яких міжнародні домовленості не мали б ніякого сенсу. Але новий світовий устрій вимагає лише мінімум спільних цінностей, критеріїв та відносин – етику, яка пов’язує та об’єднує людство в ході часу,тобто – всезагальну етику.Парламент світових релігій прийняв у Чикаго 4 вересня 1993 року Декларацію всезагальної етики, яка вперше в історії релігій відобразила мінімальний консенсус щодо обов’язкових цінностей, критерій абсолютної поваги та базових особистих стосунків.
Мова йде про етичний консенсус, що може бути досягнутий усіма релігіями, незважаючи на їхні «догматичні» відмінності, а також схвалений невіруючими. Ця Декларація посилається на Декларацію прав людини ООН і прагне послабити юридичну складову етичною перспективою. Ось уривок із неї: «Ми впевнені в єдності людської сім’ї на планеті Земля. Ми пам’ятаємо про Декларацію Об’єднаних націй про права людини 1948 року. Те, що вона проголосила у плані юридичному, ми хочемо утвердити та поглибити з етичної точки зору: ми добре розуміємо, що неможна розпоряджатися людською особистістю, що свобода безумовна, а всі людські істоти рівні, а між ними існує необхідна солідарність та взаємозалежність.
Особистий життєвий досвід і сумна історія нашої планети навчили нас, що неможливо створити кращий світовий порядок одними законами, розпорядженнями і конвенціями, що реалізація миру, справедливості і збереження Землі залежить від готовності людини застосовувати це право і від її волі зробити це. Праця на благо права і свободи передбачає, що людина готова брати на себе відповідальність та обов’язки і що потрібно звертатися до розуму та серця людей. В далекій перспективі право не буде триматися без моралі, а без загальної етики не буде нового світового порядку.
Під загальною етикою ми розуміємо не нову всесвітню ідеологію, не уніфіковану релігію, відмінну від усіх існуючих релігій, ще менше – панування однієї релігії над іншими. Ми розуміємо під загальною етикою фундаментальний консенсус відносно існуючих обов’язкових цінностей, чітких критерій та особистих стосунків. Без етичного консенсусу вся община рано чи пізно резектує опинитися в хаосі чи диктатурі, а людина – у відчаї».
Звичайно, це не означає, що така загальна етика замінить етику кожної з релігій. Загальна етика не замінює ні Нагірної проповіді, ні Тори, Корану, Бхагават-Гіти, вчення Будди, і висловів Конфуція. Навпаки, священні тексти, настільки давні і важливі для мільярда людей, можуть надати загальній етиці солідний фундамент та переконливу конкретність.
Дві базові вимоги, розвинені в Чиказькій декларації, наступні: «Кожна людина повинна сприйматися як людина» і «Те, що ти не хочеш, щоб робили тобі не роби іншому».
Звідси можна вивести чотири рекомендації:
- Пошук культури ненасильства та поваги до життя. «Не вбивай!»,або позитивно – «Май повагу до всякого життя!».
- Пошук культури солідарності і справедливого економічного порядку. «Не укради!», або позитивно – «Дій чесним і справедливим чином!».
- Пошук культури терпимості до життя в істині. «Не бреши!», або позитивно – «Говори та дій за правдою!».
- Пошук культури рівності відносин і партнерства між чоловіком та жінкою. «Не прелюбодій!», або позитивно – «Майте повагу та любов один до одного!».
Про культуру ненасильства та повагу до життя Декларація загальної етики говорить: «Безліч людей у різних релігіях і країнах намагаються жити не в егоїзмі, але у служінні іншим людям та творіннями. Незважаючи на це, у сьогоднішньому світі багато ненависті, заздрості, ревнощів і насильства. І це не тільки між окремими людьми, але і між соціальними та етнічними групами, між класами та расами, між націями та релігіями. Насильство, торгівля наркотиками та організована злочинність, часто оснащені надсучасною технікою, досягли міжнародного масштабу. У низці країн уряди спираються на терор, диктатори здійснюють насильство над власними народами, насильство інституціоналізоване. Навіть у країнах, де існують закони про захист особистих свобод, знущаються над полоненими, калічать людей, убивають заручників.
А. Але великі релігійні та етичні традиції людства нам говорять: «Не вбивай!»,або позитивно – «Май повагу до всякого життя!». Подумаємо про наслідки цієї тисячолітньої ідеї: будь-яка людина має право на життя, на тілесну цілісність і вільний розвиток особистості, при цьому вона не повинна ображати права іншої людини. Жодна людина не має права завдавати іншій фізичне чи психологічне насильство, ранити або вбивати її. Жоден народ і жодна держава, ніяка раса і ніяка релігія не мають права дискримінувати меншість яка відрізняється способом життя та віруванням, «очищати» її, виганяти, тобто ліквідовувати.
В. Де є люди, там обов’язково будуть конфлікти. Проте конфлікти повинні вирішуватись без насильства і в юридичному порядку. Це стосується як індивідуумів, так і держави. Ті хто володіє політичною владою, повинні поважати правовий порядок та шукати найбільш мирні, ненасильницькі рішення конфліктів. Вони повинні трудитися заради міжнародного миру, який повинен бути захищений від агресорів. Озброєння – це тупик, роззброєння – необхідність нашого часу. Нехай ніхто не помиляється: без загального миру людство не виживе!
С. Виходячи з цього, у сім’ї і в школі молоді повинно прищеплюватись, що насильство не є засобом вирішення проблем, тільки таким чином можна буде створити культуру ненасильства.
D. Людська особистість безцінна, і тому повинна бути захищеною за всяку ціну, але життя тварин і рослин, з якими ми ділимо нашу планету, також заслуговує захисту, турботи і допомоги. Нестримна експлуатація природних ресурсів, руйнування біосфери, мілітаризація космосу є кощунством. Будучи людьми, думаючи особливо про наступне покоління, ми зобов’язані бути відповідальними за нашу планету Землю і за космос, за повітря, воду і грунти. У цьому світі ми усі пов’язані один з одним і залежимо один від одного. Кожен із нас залежить від загального добробуту. Замість того, щоб пропагувати панування над світом і природою, ми повинні культивувати спільність з природою та світом.
Е. Бути по-справжньому людиною означає, подібно духу наших великих релігійних та етичних традицій, що ми повинні бути уважними і турбуватися про ближнього, як у приватному, так і в громадському житті. Ми ніколи не повинні бути грубими та різкими. Кожен народ, кожна раса, кожна релігія повинні бути терпимими, поважати одне одного і шанувати. Меншості – расові, етнічні чи релігійні – потребують нашого захисту чи підтримки».
Ми впевнені, що новий світовий устрій буде найкращим якщо він створить суспільство на основі партнерства та плюралізму, миру, дружби з природою та екуменізму. Цьому слугує і резюме Парламенту світових релігій: «Ми завершуємо закликом до нашої планети: наша Земля не може змінитися, якщо не зміниться менталітет кожного. Ми шукаємо індивідуальної та колективної зміни менталітету, відкриття наших духовних сил через роздуми, медитацію, молитву і позитивну думку, через звернення сердець. Разом ми можемо пересувати гори! Без ризику та жертви не може бути кардинальної зміни нашої ситуації! Ось чому ми прагнемо до загальної етики: до кращого взаєморозуміння, миру і поваги до природи. Ми запрошуємо всіх людей, релігійних чи ні, до того ж!».
Д-р Анатолій Мучник
