Філософія сприймається, в першу чергу, як наука про загальні закони. Ця наука вивчає, описує і пояснює принципи буття і закономірні процеси розвитку, охоплює об’єктивні умови зміни природи і суб’єктивне розвиток індивідуума, приділяє увагу як суспільству в цілому, так і особистості людини.

Такий широкий діапазон досліджуваних питань якось заступає ту практичну цінність, яку може дати філософія окремої людини в його реальному житті, особливою і не схожою на історію кого б то не було іншого. Буває, що ми так грузнемо і на нас  на валилося  проблеми, що навіть не допускаємо думки розглянути своє життя через призму закономірностей, описаних науковою теорією. А часто розгадка і вихід зі складних ситуацій знаходиться в осмисленні основних законів філософії.

Напевно, багато хто мав досвід написання будь-якої наукової роботи, наприклад, дипломної або курсової. Згадайте, як, отримавши тему від керівника, ви були в розгубленості – на чому саме зосередити свою увагу, який матеріал вибрати для дослідження, в якій послідовності викласти? Ще толком не уявляючи структуру роботи, ви вже починали підбирати статті та тези, перечитувати авторів, що займаються цікавлять вас питанням тощо. І раптом – клац! Ви зрозуміли, як ви розкриєте свою наукову тему. Що сталося? Говорячи звичайною мовою – накопичився матеріал по досліджуваному питанню. Якщо ж висловлюватися у філософській термінології – відбувся перехід кількості в якість. Ось він – один з основних, зауважте, об’єктивних законів філософії!

Основними називають три закони, що відображають реальність з точки зору філософії:

1) Єдність і боротьба протилежностей.

2) Перетворення кількісних змін у якісні.

3) Заперечення запереченням.

Розглянемо на прикладі, як борються протилежності, роздираючи душу, розум і тіло людини, що робить вибір. Успішному співробітнику пропонують підвищення на посаді, але для цього необхідно переїхати в інший регіон. Працівникові дуже важливо професійний розвиток, він хоче самовдосконалюватися і забезпечувати своє кар’єрне зростання, але при цьому не готовий зірватися з обжитого місця, не бажає залишити затишну квартиру і позбутися повсякденного спілкування з близькими і друзями.

Подібний вибір змушує людину піднятися на нову сходинку свого особистісного розвитку, щоб проаналізувати життєві цінності, обміркувати сенс свого життя і прийняти рішення. Важливо, щоб така боротьба закінчувалася єднанням протилежностей, коли особистість приймає усвідомлене рішення, беручи до уваги, що при цьому жертвує чимось цінним, а будучи впевненою, що в обставинах, що склалися саме такий вихід є оптимальним. Протиборчі складові – це частини нас самих, і їх боротьба є джерелом нашого особистісного зростання. Часто таке протистояння називають внутрішньо особистісних конфліктів. Багато хто відчуває тривалі страждання, намагаючись впоратися з внутрішніми переживаннями. Але іноді нас начебто осяває відкриття, що буде так і не інакше, тому що це закономірно і природно. Саме так ми набуваємо рівновагу, що є головним результатом дії закону, що описує взаємодію протилежностей.

Другий закон філософії про трансформацію змін через кількість в якість відмінно проявляє себе в навчанні. Не всі вміння, яким ми навчаємося, формуються швидко і легко. Візьміть тренування спортсменів або вивчення іноземної мови. Коли втома звалює з ніг, коли підручники з англійської хочеться закинути в найдальший кут, згадайте про те, що кількість має властивість переходити в якість, і продовжуйте роботу. Дорогу здолає той, хто йде. Головне – не зупинятися. Можна знизити темп занять, можна перепочити обмежена кількість часу, а потім продовжити роботу.

Де ж ми зустрічаємося з законом заперечення запереченням? Наприклад, у відносинах поколінь. Батьки критикують дітей, промовляючи, що вони такими були, не зважаючи на або категорично заперечуючи, що їх батьки висували їм подібні закиди. Добре б нам в хвилини категоричних заяв задуматися над тим, що ми так вперто заперечуємо, і чи не є турбують нас явище подобою нашого ж минулого.

М’яким впливом згаданого закону можна вважати зміни в області моди. Ніхто особливо не страждає від того, що нові течії заперечують застарілі деталі і крою. Проходить час, і ми знову бачимо в сучасних нарядах знайомі елементи, але вже в якомусь новому ракурсі. Наприклад, закруглений ніс взуття. Порівняйте сучасні туфлі з взуттям 70-х років, і ви побачите наскільки різні ці моделі, незважаючи на загальний підхід до форми носка.

Закони філософії, про які ми разом згадали, засновані на закономірностях, об’єктивних за своєю природою, тобто вони діють всупереч нашого бажання чи згоди. Їх завдання – забезпечувати розвиток, переводити з однієї сходинки на іншу, будь то природа, суспільство або людина. Як правило, переходи викликають певні потрясіння, а досягнення чергового рівня дає відчуття гармонії. Цей процес безперервний, це діалектика розвитку. Кожен з нас є важливою частинкою всього світобудови, і кожен йде таким же шляхом – через працю, переживання і осмислення до нових щаблів свого розвитку і гармонії.

Ольга Степаненко