Одним із типів філософського мислення виступає діалектична логіка. По суті вона є вищим ступенем розвитку в логічній науці, поглинаючи формальну логіку. Діалектичною логікою вивчаються як мислення так і методи. Діалектичною логікою  досліджується у пізнавальному процесі  істини абстрактне мислення, а також дія спільних діалектичних законів. Нею ж вивчається природа логічної форми,  її пізнавальна суть, розкривається взаємозв’язок  форми та одних законів із іншими, наприклад мислення з об’єктивним світом.

Діалектична логіка як наука  виникає не так давно.  Її намагається побудувати німецький філософ Георг Гегель, що досить чітко описується в «Науці логіки», в одній із основних праць. Принципи діалектичної логіки лише розроблені Гегелем, котрий здійснював спроби ототожнити мислення та буття.  Насправді найбільша заслуга історичного теоретичного розробляння  діалектичної логіки відводиться таким ідеологам як Маркс, Енгельс, Ленін. Вони матеріалістично розкритикували  ідеалістичну діалектику Гегеля. Ними відкрито об’єктивну діалектику  речей та сформовано основні принципи такої науки як діалектична логіка. Вона має три розділи: буття, сутність, поняття.

Даною послідовністю відображено процес людського пізнання: зовнішні властивості речей – буття, яке переходить у сутність і при створеному понятті стає предметом дослідження. Все ж відбувається збіг діалектичної логіки з теорією пізнання. Тому діалектична логіка – це система філософської категорії, де  у кожної є визначений принцип, а також розгортання. Принцип супроводжується подальшими  тотожними  категоріальними визначеннями. Двоїстість синтезована  положенням: початок є найпростішою найелементарнішою формою принципу.

Гегелем виводиться закон діалектичної суперечності. Згідно сформованого ним положення, речі суперечать одне одному, а суперечність постає коренем усякого руху та життєвості. Суперечність за Гегелем є всього лише єдністю протилежностей; моменти, які підпорядковуються третьому. Цим третім в Гегеля є носій, точніше основа протилежностей. Третім ступенем логічного процесу виступає єдність буття зі сутністю. Поняття діалектичної логіки відмінне від розуміння традиційної логіки, яка  визначала його відтворенням суттєвої властивості речі. Форма існування поняття за Гегелем є розвиток. Розвитком є розкриття та конкретизація поняття.

Стадіями розвитку є суб’єктивні поняття, поняття об’єкту, а їхньою єдністю – ідея. Останню Гегель відносить до ідеї пізнання, практичної ідеї та єдності обох – абсолютну ідею, адже  поєднання пізнання та практичної діяльності – це найбільше глибоке абсолютне знання. У такий спосіб відбувається поєднання логіки з теорією пізнання та діалектикою.

Велику  увагу приділяли цим проблемам вітчизняні науковці, такі як Шинкарук та Булатов. Першим досліджувалися традиції німецької класичної філософії в Україні, другим – створено школу таких досліджень.

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
0
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Релігія

Антропософія

Антропософія  — релігійно-філософська система заснована на основі , що людський інтелект має здатність контактувати з ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.