У сучасній релігієзнавчій науці  розглядається  поняття дгарма як універсальний закон людини. Дгарма – важливе поняття в індуїзмі та буддизмі. Для буддиста  дгармою слід  вважати складову, до якої відносяться атоми, думки, зірки, тощо. Тобто дгарма складає сукупність тих норм та правил, з дотриманням яких підтримується космічний порядок.

Дгарму ще  називають вченням Будди.  Вона  є однією  із  трьох дорогоцінностей сучасного буддизму.  Важливими трьома дорогоцінними каміннями для буддистів у їхньому житті є: Будда, дгарма та сангха.

Дгарма (Дхарма). Що таке Дгарма ?

Буддійським  символом  виступає дгармічне колесо  як  уособлення  вчення Будди (Сідхартхи Гаутами).  Рух цього колеса  означає ніщо інше як пришвидшені духовні зміни людини та безпосереднього на неї  впливу  буддійського вчення.  З першим оберненням колеса  дгарми  пов’язують бесіду Будди в Сарнатхі, тоді ж як друге  та третє – з проповіддю в поселенні Раджгір та Шравасті.  Вісім шпиць  символізують —  шляхетний восьмирічний шлях, який має проходити людина. Символізм буддизму можна пояснити трьома практичними  навиками.  Кожна із деталей  колеса дгарми щось означає. Наприклад, вісь – моральну дисципліну для стабілізації  розуму,  шпиці —  мудрість для застосування   поразки невігластва, обід – зосередження,  яке утримує усе разом.

Будда порівнюється  як лікар, а дгарма – відповідні ліки.  Якщо ж людина не  буде дотримуватися дгарми,  то вилікуватися  не зможе.  Єдиною метою дгарми є досягнення нірвани (кінцеве звільнення).

Є кілька значень дгарми:

  • буддійська доктрина;
  • моральний устрій життя;
  • майбутнє як причина справжніх наслідків (мається на увазі карма);
  • феноменальний вияв світу, поєднаний  впорядкованою дгармічною структурою (дгарми створені внаслідок мислення);
  • точкові моменти буття.

Це вчення розкриває буддизм як якусь метафізичну теорію,  розвинуту з ідеї, за якою буття – взаємодія  багаточисельних елементів, серед яких вирізняються матерія, дух та сили. Проводиться  певна класифікація дгарм за накопиченнями (скандхи), сферами свідомості (айтани), класами елементів (дхати).  Скандхи мають п’ятирічний поділ: руна (тіло), ведана (відчуття та чуття), самджня (сприйняття, уява), самскара (кармічні фактори), віджняна (свідомість).

Дгарма, подібно до думок  складає  потік свідомості.  Потік, який скеровується  за  допомогою волі та прагнення, з метою виконання вчення Будди Шак’ямуні наближає людину до нірвани.  Кожною буддійською школою було вироблено теорію дгарм.   У школі хінаяни дгарми – єдина реальність,  а в  махаяні – нереальність.

Богдан Пегас