У сучасній релігієзнавчій науці  розглядається  поняття дгарма як універсальний закон людини. Дгарма – важливе поняття в індуїзмі та буддизмі. Для буддиста  дгармою слід  вважати складову, до якої відносяться атоми, думки, зірки, тощо. Тобто дгарма складає сукупність тих норм та правил, з дотриманням яких підтримується космічний порядок.

Дгарму ще  називають вченням Будди.  Вона  є однією  із  трьох дорогоцінностей сучасного буддизму.  Важливими трьома дорогоцінними каміннями для буддистів у їхньому житті є: Будда, дгарма та сангха.

Буддійським  символом  виступає дгармічне колесо  як  уособлення  вчення Будди (Сідхартхи Гаутами).  Рух цього колеса  означає ніщо інше як пришвидшені духовні зміни людини та безпосереднього на неї  впливу  буддійського вчення.  З першим оберненням колеса  дгарми  пов’язують бесіду Будди в Сарнатхі, тоді ж як друге  та третє – з проповіддю в поселенні Раджгір та Шравасті.  Вісім шпиць  символізують –  шляхетний восьмирічний шлях, який має проходити людина. Символізм буддизму можна пояснити трьома практичними  навиками.  Кожна із деталей  колеса дгарми щось означає. Наприклад, вісь – моральну дисципліну для стабілізації  розуму,  шпиці –  мудрість для застосування   поразки невігластва, обід – зосередження,  яке утримує усе разом.

Будда порівнюється  як лікар, а дгарма – відповідні ліки.  Якщо ж людина не  буде дотримуватися дгарми,  то вилікуватися  не зможе.  Єдиною метою дгарми є досягнення нірвани (кінцеве звільнення).

Є кілька значень дгарми:

  • буддійська доктрина;
  • моральний устрій життя;
  • майбутнє як причина справжніх наслідків (мається на увазі карма);
  • феноменальний вияв світу, поєднаний  впорядкованою дгармічною структурою (дгарми створені внаслідок мислення);
  • точкові моменти буття.

Це вчення розкриває буддизм як якусь метафізичну теорію,  розвинуту з ідеї, за якою буття – взаємодія  багаточисельних елементів, серед яких вирізняються матерія, дух та сили. Проводиться  певна класифікація дгарм за накопиченнями (скандхи), сферами свідомості (айтани), класами елементів (дхати).  Скандхи мають п’ятирічний поділ: руна (тіло), ведана (відчуття та чуття), самджня (сприйняття, уява), самскара (кармічні фактори), віджняна (свідомість).

Дгарма, подібно до думок  складає  потік свідомості.  Потік, який скеровується  за  допомогою волі та прагнення, з метою виконання вчення Будди Шак’ямуні наближає людину до нірвани.  Кожною буддійською школою було вироблено теорію дгарм.   У школі хінаяни дгарми – єдина реальність,  а в  махаяні – нереальність.

Богдан Пегас