Народився навесні 1711 року в місті Единбург в сім’ї пресвітеріан. Батько – Джозеф Юм обіймав посаду адвоката (із старовинного роду Хьюмів). Матір Кетрін прищепила з раннього дитинства моральне і релігійне виховання. Саме у цей період втрачає батька. Будучи молодшим сином успадковує після смерті п’ятдесят фунтів (річний дохід). На плечі матері впав великий тягар – троє дітей: старший Джон, середня Кетрін і молодший Девід.
Девід вихований в дусі пресвітеріанства ще дитиною. З 1723 року – в Единбурзькому університеті отримує освіту юриста, спеціалізуючись на давньогрецькій мові. З 1726 року – залишає університет. Молодим Гьюм цікавиться філософією та літературою. Перші його думки були про моральність, адже вважав що здатні переродити природу моралі людини. У двадцятирічному віці у своєму зошиті пише думки стосовно релігії, але потім чомусь його спалив.
Родичі думали, що Девід дасть перевагу праву, але той захопився філософією Ціцерона та Вергілія. Розумова діяльність Юма підірвала здоров’я, в нього відпало бажання займатися тим, чого найбільше прагнув. Юнак вирішує змінити життя. З 1734 року – переїздить до Брістоля. Спроби стати конторщиком торгового дому успіхом не увінчалися. Його спіткала невдача в комерції, яку покинув, відправившись до Франції. Трирічне перебування у цій країні пішло на користь Юму.
Відвідує коледж Ла-Флеш – місце навчання філософа Рене Декарта. Інший період життя Юма пов’язаний з філософською діяльністю. Юм пише «Трактат про людську природу», в якому такі питання, чи дійсно достовірними і переконливими є знання. На жаль працю було проігноровано.
Після цього Юма звинуватили в атеїзмі. Намагаючись отримати викладацьку роботу зазнав невдачі в місті Единбург та Глазго. З 1741-1742 року – публікує книгу-есе «Моральні та політичні нариси» (політично-економічна тематика). З 1745 року – наставник та репетитор при молодому маркізі Анненделі не отримав платні за надані уроки. Платню зумів отримати у 1761 році.
З 1746 року – секретар при генералі міста Сен-Клер. Приймає участь у військовій експедиції, відвідавши Відень, Турин, Голандію. З 1748 року – книги підписані іменем філософа. В Італії намагався змінили «Трактат людської природи» на «Дослідження в людському пізнанні». Праця не знайшла схвалення. Тоді думає назвати її по-іншому. В 1751 році праця отримала назву «Дослідження про принципи моралі».
Інша праця «Історія Англії» виходить 1756 року. З 1763 року – призначений англійським посланцем. Проходить дипломатичну службу у Франції. Його праця визнається французами. Критика праці Юма була схвалена Вольтером та Гельвенцієм. Інтереси з поглядами мислителів зійшлися. Юм листувався з Гельвенцієм, Монтеск’є, були також дружні відносини з Деламбером, Руссо. Через Руссо познайомився з Гольбахом.
З великим захопленням сприйняли книгу Юма «Природна історія релігії». З 1766 року – відбувається непорозуміння між Юмом та Руссо. Останній бажав звинуватити Юма, котрий зробив публікацію, назвавши її «Коротке та істинне пояснення суперечки між паном Юмом та паном Руссо». Руссо був змушений залишити Англію.
З 1767 року – призначається на пост помічника при державному секретарі. З 1769 року – відставка Юма. В рідному місті береться за створення Філософського товариства, будучи його секретарем. Були написані сорок дев’ять нарисів, серед них можна виділити такі: «Про самогубство», «Про безсмертя душі» та інші.
У 1775 році – Юм серйозно хворий. Навіть перед смертю більше думав про реалізацію своїх ідей через опубліковані твори. Навесні того ж року симптоми хвороби загострилися ще сильніше. Філософ страждав від раку кишечника, який виявився смертельним і невиліковним. Прожив всього шістдесят п’ять років. Помер наприкінці літа 1776 року в Сент-Девіді- стріті.
Пегас
