Народився 384 року до нашої ери у Верхній Пеанії, як розмістилися поруч з Афінами. Батько Демосфена також Демосфен був власником фабрики зі зброєю. У нього була настільки знатна сімя, що не мала ні в чому потреби. На матір Клеовулу покладалося виховання. Хлопчик побачив на власні очі людську жадібність та несправедливість. Такі події значно вплинули на формування його шляху. Невиносним горем стала рання втрата батька, але ще до смерті той потурбувався і передав гроші своїй сестрі, що взяла опікунство над його дітьми. Але жадоба до багатства настільки засліпила очі, що втративши розум, опікуни присвоїли з грошима й придане.
У такий аморальний спосіб матір з дітьми залишилися ні з чим, але сину потрібно було навчатись. Демосфен мав успіхи в освіті, крім того у нього була мотивація – думка про справедливе покарання опікунам. Справедливість для Демосфена вважалася важливою добродійністю. Сам оратор здійснював вправи з ораторства для того, щоб все ж таки домогтися законності до тих, хто образив його сім’ю. У вісімнадцяти річному віці займається ораторським мистецтвом у видатного вчителя того часу Ісея. Просив аби він навчив крім усілякої премудрості аттичного права, ще й красномовству при судових справах.
Він невпинно працював над собою, розвивав мовлення, дар переконувати інших, укріпляючи віру у власні сили. Навіть маючи мовний дефект , виправляв його. Проголошуючи промову брав в рот камінці і таким чином позбавив себе цього недоліку.
Настільки зміцнився в ораторстві та знанні законів, що був запрошений людьми виступати в якості адвоката. Вправно володів мистецтвом ораторства та законами, допомагаючи іншим у їхніх проблемах. Добився успіху через дар красномовства, стаючи найкращим ритором. Головною зброєю оратора Демосфен вважав чітку вимову, грамотне мовлення та переконливі аргументи. На думку фахівця оратор повинен окрім цього мати благородність та моральність, тільки так могутність зрівняється з великою силою озброєного війська.
Не прагнучи особистої вигоди , не боячись осуджень міцно стояв у справедливості, прагнув законності. Недоброзичливців також вистачало за його життя. Йому вічно дошкуляв Мідій, роблячи усілякі капосні речі: ображав, очорнював в очах народу, підкупляючи суддів, зіпсував святкову одежу Демосефа, але той вирішив діяти по розумному: самостійних відповідей від нього не було, проте наполягання на судовому розборі.
Про особисте життя Демосфена нічого не відомо, тільки те, що одружений був з афінянкою. Дівчинка при народженні померла, в тім боги подарували Демосфену двох синів. Йому доводилось проти важкі часи македонської експансії Греції. Переконуючи людей об’єднатися у спільній боротьбі з ворогом, розумів що це зможе стіснити їх. Лише незначна частина полісів була об’єднана проти Македонії, але не витримали удару супротивника і були розбиті. Влада належала Македонії, панував власний порядок.
Виступи промов Демосфена розсердили македонців, їм не сподобалося ораторство. Був винесений смертельний вирок Демосфену . Намагання втекти з столиці були настільки марними. Схоплений македонцями оратор вирвався з рук сторожі, випивши смертельну отруту.
Помер 322 року до нашої ери у шістдесяти двох річному віці. На честь мужнього Демосфена було встановлено пам’ятник, який розташовувався поруч з храмом бога Посейдона. Після смерті Демосфена старший син був позбавлений сплати податку. Афінянами була вшанована пам’ять великого блискучого ритора Греції Демосфена, якого не змогла зламати смертельна небезпека. Досить часто цей ритор порівнюється з представником римського ораторства Марком Туллієм Цицероном.
Різниця між Демосфеном та Ціцероном полягала в тому, що перший відрізнявся прямолінійністю ті чесністю, тоді як інший – гнучкістю і категорічністю в судженнях.
Пегас
