Про точну дату його народження мало кому відомо, але як підтверджують дослідження Бокаччо, мислитель вище вказаної епохи народився навесні 1265 року. До того ж відомо, що його охрестили з іменем Дуранте.
Ще одним із незвичайних фактів є походження його нащадків. Стверджується, що Дуранте має коріння римського роду, який називали Єлизеї, завдяки яким засновувалося місто Флоренція. А його прадід — Качагвіда, що був посвячений у лицарі Конрадом ІІІ, приймав участь в Хрестовому поході 1147 – 1149 років, загинув у битві з сарацинами. Відомим стає факт про прадіда Данте, що був одружений на жінці знатного ломбардського роду Альдіг’єрі да Фонтана, відбулася трансформація цього прізвища, в результаті виникало інше — Аліг’єрі. З’ясовується , що від любу Качагвіда мав сина Белічіоне, діда Данте, вигнаного гвельфами та гібелінами під час боротьби у Флоренції, змушений був повернутися 1226 року після поразки в Беневенто Манфреда Сицілійського. Син Белічіоне, батько Данте – Аліг’єрі ІІ не приймав жодної участі в політичній боротьбі за владу.
Дуранте (Данте) Аліг’єрі навчається у відомої на той час людини, поета та науковця Брунетто Латіні. Про місце його навчання невідомо, в тім підтверджується факт отримання ним знань у площині природознавчих наук, пізнання літератури античної та середньовічної доби, обізнаності різних єретичних вчень, існуючих на той час. З 1286 по 1287 роки – навчається в Болонському університеті. Життя молодого Данте змінює юна дівчина Беатріче з роду Портінарі, в яку закохується. Любов між молодими людьми тривала не довго, оскільки несподівана смерть забрала життя двадцяти чотирьох річної Беатріче 1290 року і стала важким ударем для Данте. Змирившись з великою втратою, юнак не здається і пише поему під назвою «Нове життя», в якій оспівує своє перше кохання з Беатріче.
Надійною опорою для Аліг’єрі стає його друг Гвідо Кавальканті, з яким зустрічається в Болоньї. Своєму вірному другу присвячує чимало віршів, ділиться написаними фрагментами з поеми «Нове життя». У 1296 році Данте стає громадським діячем. У 1298 році з політичних мотивів одружився з дочкою опонента флорентійської партії Менетто Донатті — Джемою. В процесі шлюбу народилися Пєтро, Якопо , Антонія. У 1300 році Данте обираєють пріором Флоренції. Відстоюючи рівність громадських прав у 1302 році разом зі своєю партією «Білі гвельфи» був вигнаний з міста.
Данте займається творчою діяльністю пише філософські трактати та літературні твори. З 1304 по 1307 рік працює над трактатом «Бенкет», потім ще один трактат «Про народне красномовство» (1306 ). З 1306 по 1321 рік він продовжує працювати над створенням книги «Божественна комедія ». При складанні цього твору ні разу не було згадане ім’я Джеми, прославлялася тільки Беатріче.
У 1309 році прибуває до Парижу, приймає участь у публічних диспутах при відомих на той час університетах Франції. В Парижі отримав звістку про прибуття імператора Генріха VII в Італію, у ньому горіла надія оновлення цієї країни та повернення громадянських прав, які відібрали від Данте. Проте неочікуваний для нього поворот подій змусив розвіяти мрії про ідеальну оновлену державу. Монарх-ідеаліст помер, що змусило поставити його у незручне становище.
Під загрозою осудження, страти від рук флорентійців змушений був тікати з синами та дочкою. Останні роки свого життя провів у містечку Равена, в якому проживав зі своїми дітьми, дружина проживала якнайдалі від них. Тут він дописував одну із частин Божественної комедії під назвою «Рай». У 1321 році виконує функцію посла равенського правителя і відправляється до Венеції з метою укладення миру з республікою Святого Марка.
14 вересня 1321 року по дорозі до Равени від хвороби малярії помирає. Аліг’єрі поховали в провінції Равена (Флоренція). Джованні Бокаччо стверджує, що після смерті Данте , сини ніяк не змогли знайти останні тринадцять пісень, до того часу коли одному із них — Якопо, батько не приснився і не вказав місце їхньої схованки.
Богдан Стрикалюк
