Іноді у стосунках люди можуть грати один з одним. Людина зустрічається не з конкретною особистістю, а з її вдосконаленою версією. Сама ж особистість, намагаючись сподобатися новому знайомому, приймає правила його гри та поводиться так, як йому подобається.
Що ж відбувається у такому спілкуванні далі?
Звичайно ж, ідеальна картинка руйнується, коли людина, якій довелося вдавати, втомлюється або намагається показати себе справжнього.
Постійно носити маску у відносинах може бути тяжко. До того ж не варто забувати і про те, що кожна людина в глибині душі мріє, що її полюблять такою, якою вона є. Тому, закохавшись у свою другу половинку, він починає думати про те, що тепер вона прийме його справжнього, але цього не відбувається.
Індивід, у свою чергу, стикається з недоліками тієї людини, яку деякий час тому він представляв деякою досконалістю, і тепер їй потрібно змиритися з тим, що у другої половинки є мінуси, про які він раніше не знав.
Звісно, хтось у стосунках готовий працювати над собою та розвиватися, когось не лякають мінуси партнера. Але є й такі люди, які одразу ж розривають подібний зв’язок, адже їм здається, що їх зрадили та поглумилися над їхніми почуттями.
Хто ж винен у цій ситуації?
Звичайно ж, та людина, яка не захотіла зустрічатися з реальною особистістю, а приписала їй неіснуючі якості, які вона, на його думку, мала в собі розвинути.
Іван Гудзенко
