Саме тому Будда виводить в релігійному світогляді чотири основні положення:
- дукха (У світ багато страждань).
- самудая (причиною страждань є погана карма, яка породжується прив’язаністю до земного).
- ніродха (припинення страждань).
- Марга – існування шляху припинення страждань.
Учення Будди не потребувало якоїсь незвичної культової практики, більш скромного статусу набули індійські політеїстичні божества. Проте Буддою не відкидається політеїзм, оскільки місце індуїстського божества було зайнято істотами – бодхісатвами (ті, що досягли стану нірвани) та великою чисельністю богів. Це призвело до утворення складного пантеону буддизму, який мав потребу в жрецях та обрядах.
З токи зору індуїзму Будда – це втілення дев’ятого аватара бога Вішну. У «Шрімад Бхагаватамі» Будда як двадцять четвертий із двадцяти п’яти аватарів Вішну – предтеча останньої інкарнації. Згідно деяких індуїстських писань Будда називається останнім втіленням дев’ятого із десяти існуючих аватарів. Його ще називають дашаватарою (десять аватар Вішну).
Рама в буддійській дашатарсі джатаці – попередня інкарнація Будди, висловлена через бодхісатву та мудрого царя. Оскільки існує безліч індуїстських традицій, загальноприйнятої точки зору щодо того як Будда відносився до ведичної традиції немає. Вайшнавським поетом ХІІ століття Джаядевою Будда увійшов до числа десяти аватарів.
Великий акцент щодо Будди зміщений сучасною вайшнавітською організацією Міжнародного товариства свідомості Крішни. Будда розглядається ними як аватар, а це посприяло створенню ідеї ахімси (виявлення не насилля). На думку вішнавітів, Будда під видом аватара Вішну із усіх частин тіла повністю володіє головою. Будда – це уособлення духовного розвитку людини.
Індуїстськими популяризаторами Вівекандою та Радхакрішнаном стверджується, що Будда навчає універсальній істині, котра складає базову основу усіх світових релігій. Будду можна назвати видатним реформатором індуїзму. Згадки про Будду знаходяться у всіх санскритських текстах – пуранах. Не завжди вони стосувалися Будди, а інших людей, проте зі словом «Будда», що фігурувало в писаннях індуїзму проводилася аналогія із основоположником буддизму. Тут приписані дві ролі: перша стосується проповіді хибних поглядів з метою введення в оману демонічні особи та піддання критиці жертвоприношень , які описують священні Веди.
Будда найчастіше згадувався у таких пуранах: Харівамші, Вішну-пурані, Бхагават –пурані, Гаруді – пурані, Агні – пурані, Нараді – пурані, Лінгі-пурані, Падмі-пурані. Буддизм привертав увагу як політичних так і духовних лідерів Індії, насамперед Махатму Ганді, котрий черпав натхнення від життя та вчення Сідхартхи Гаутами. Інші ж політичні діячі намагалися використати буддизм як політичний інструмент боротьби проти опонентів. Так наприклад Бхімрао Амбедкаром, Будда не визнавався як аватар Вішну. У пятій своїй обітниці ним проголошено, що він ніколи не повірить у те, що Будда – це інкарнація Вішну. Амбедкадар вважає це повним безумством і неправдивою пропагандою.
Пегас
