Текстом для проповіді слугуватиме книга пророка Ісаї, розділ другий, вірші з другого по четвертий:

«1. Слово, що його бачив Ісая, син Амосів, про Юдею та про Єрусалим:

  1. І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір’я, і полинуть до неї всі люди.
  2. І підуть численні народи та й скажуть: Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його! Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму.
  3. І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!
  4. Доме Яковів, ідіть, і попростуємо в світлі Господньому!»

(Ісая 2:1-5)

Улюблені брати та сестри у Христі Господі нашім!

Який перед нами світлий та оптимістичний початок Божого майбутнього приготований для Божих дітей! Коли Божий пророк Ісая записує, що ця обітниця буде виконаною в недалекому майбутньому, то в першу чергу варто розуміти обітниці, що мають бути виконаними «на кінці днів». «Кінець днів» – це час Нового Заповіту та благодаті Божої, яка з’явилась нам через Христа Ісуса. І в даному випадку пророцтва Ісая не зважаючи на історичний контекст містять в собі найперше пророчі засоби, щоб в деталях описати події, які мають відбутись в майбутньому.

Для нас, християн, котрі живемо в епоху Нового Заповіту, в час дії благодаті Божої, події, що мають відбутись – Останній Суд та Другий Прихід Христа. Фактично, ми живемо між двома подіями, які Ісая і віруючі Старого Заповіту бачили як одну суцільну подію.

Божа обітниця справжнього миру

Надихаюча, переможна та радісна подія, яку передрікав Ісая, була тотожною подією, яку пізніше також пророкуватиме Михей у 4 розділі, вірші з 1 по 3. І власне, немає нічого дивного в тому, що ці слова можуть перегукуватись одні з одним, оскільки Божі Слова завжди були, є і будуть «натхнені Духом Святим», про що нагадує апостол Павло. Також, маємо змогу спостерігати, як Новозаповітні автори цитують тексти Старого Заповіту, незважаючи на те, що ці події відбулись в минулому.

Яку ж обітницю пророк Ісая згадує в словах пророцтва? Бог обіцяв, що одного разу Він пошле Свого Месію і щоЙого справа буде найважливішою епохою в історії Юдеї та Єрусалиму. Більше того – через воконання цього пророцтва Господь приєднає до себе не лише Ізраїль, але й усі народи, щоб вони прийшли і пізнали любов Бога до грішників.

Бог покликав Юдею і Єрусалим, як про це згадано в тексті, на особливе служіння, обіцяючи, що обіцяний Месія прийде у світ через них. Ще у книзі Буття Бог пообіцяв в час далекої минувшини, що Спаситель мав прийти від Юди (Буття 49:10). Пізніше, в історії Ізраїлю, був споруджений Храм як місце поклоніння і принесення жертов за гріхи. Це був символ Божої присутності із Його народом. Без Його обітниці про Спасителя Бог не покликав би ізраїльтян із єгипетського рабства, не дав би йому свого Краю і не установив би центром поклоніння для обраного народу в Храмі. Власне, коли виконалась вся обітниця в повного обсязі у Христі Ісусі, Ісая бачив її велике значення та важливість.

В змісті пророцтва наголошено на тому, що гора Господнього Храму буде головною серед гір. Пророк не мав на увазі, що гора Морія буде певним чином піднесена, щоб з фізико – географічної позиції стати найвищою. В даному випадку, цю частину пророцтва ми повинні бачити і розуміти застосувавши не історично-буквальний контекст прочитання біблійного тексту, а духовно-символічний. Справа в тім, коли ми дивимось на кінець пророцтва і бачимо обітницю про мир, то найперше біблійні читачі та усі слухачі Божого Слова  мають спокусу застосувати ці слова найперше до фізичного світу. Хоча, дійсно, Господь піклується про фізичний світ і «мир на землі» співалось і славилось Ангельським хваління в часи народження Ісуса Христа у Вифлеємі. Ісая тут висловив лише іншу версію Божої обітниці, яка була даною ще Авраамові: «І благословляться в тобі всі племена землі» (Буття 12:3). Отже, прихід народу до Господньої гори – це Боже покликання, збір та просвітлення Його Церкви. Люди приходять до Бога лише через обітниці, які Він виконав у Христі. Вони чують про справи Ісуса, Його волю та любов до них, а також те, що у Нього є Сила прощати та відпускати гріхи. Силою Духа Святого це Євангеліє притягує усі народи до Бога. В цьоме контексті стають зрозумілими слова Ісаї про те, що всі вони полинуть до Божої гори.

Коли люди чують Євангеліє Ісуса Христа, вони обов’язково мають від Бога  покликання звіщати його іншим. Ісая ще в пророцтві Старого Заповіту закликає ізраїльтян словами: «Ходім..». Тут як доречно згадати День П’ятидесятниці. В невеличкій Єрусалимській горниці Господь сповним Святим Духом, і отримавши від Бога натхнення, проповідували Слово усім. Ми бачимо, як учні слова підтвердили правдивість пророцтва Ісаї. Справа в тім, що П’ятидесятниця була лише одним із проявів пророцтва, адже усі, хто з чистим серцем увірував в Спасителя продовжують його роботу.

Господь залишив Своє Слово і навчає їх через зроблений запис про Його любов у Писаннях. Варто підкреслити, що однією з особливостей віруючих людей було знати «Слово Господнє». У будь який історичний час чи період зібрання Божих дітей має лише одне завдання – чути Слово Боже.  Тільки віруючі приймають його з чистим серцем,вони будуть названі «свідками» і ходитимуть «стежками Його». Ще у XVI ст. Мартін Лютер в одній з своїх праць  писав: «Християнство – практична релігія, яка починається зі слухання Слова Божого».  Не можна ходити стежками Божими без сили Євангелія.  Господь називає благословісників Слова Божого – благовісниками миру.

Звідки ж можна отримати правдивий мир? Мир, як бачимо, в пророцтві Ісаї, справа виключно Месії, а не політичних діячів. Ісус сказав звернувшись до Своїх учнів словами: «Зоставляю Вам мир, мир свій даю Вам! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається» (Івана 14:27). Таким чином, ми маємо змогу дивитись правильно , очима віри, а не очима політичного світу.Обіцяний мир, згаданий у тексті Євангеліє, як бачимо, не містить жодного натяку на політику, а розглядає мир, перш за все, як мир з Богом. Мир з Ісусом Христом – глибинний мир , який впливає на абсолютно усі сфери життя, що лише можуть робити віруючі у Христа. Вони мають у Христі силу для того, щоб жити в мирі один з одним та зі світом, що довкола них. Вони названі миротворцями, як про це зазначає Ісус. Євангеліє знову творить відповідь: мир із Богом змінює людські серця та зміст усього життя людини.

Як же цей мир відрізняється суттєво від того миру, який пропонують «сильні віку цього» зі своєю постійною гонкою озброєнь. Через дорогу навпроти будівлі ООН у Нью – Йорку (США), на площі кам’яній стіні міститься цитата згадана з самого початку: «І мечі свої перекують на лемеші». Всі люди бажають миру, незалежно яку точку зору вони займають в політичних питаннях. Але в цьому світі гріха та темряви – мир встановлюється балансом сили між рівно могутніми наддержавами у гонці озброєнь, накопичення ядерного потенціалу в порівнянні між тими країнами, які такого потенціалу не мають. Іншими словами – скільки ж потрібно для безпеки та захисту накопичити зброї та військового спорядження, щоб нарешті настав мир? Божі люди не бажають навчатись війні. Ісая бачив той мир, який не знає кордонів та бар’єрів. Пророк бачив мир, фундаментом якого є Божа любов у Христі. Лише коли повернеться Христос вдруге на землю, лише тоді буде відкладено грішну природу гріховних людських істот, і тоді вся ворожнеча і конфлікти остаточно припиняться.

Віруючі у Христі Ісусі зосереджуються на справжньому мирі всередині і миру попереду, а не на обіцянках про політичний мир на землі.

Пророк Ісая нагадує віруючим справжнє джерело істинного миру словами: «Доме Яковів, – ідіть, і попростуємо в світлі Господньому!» . Багата обітниця Божа приносить відповідь. Коли Ісая розмірковував про обітниці Божі, – він підбадьорював людей за його днів, аби вони ходили у світлі Господньому. Ходити у Світлі – означає знати світло, впізнавши його, а потім іти стежкою, яку воно освітлює. Псалмоспівець писав: «Для моєї ноги Твоє світло світильник, то світло для стежки моєї» (Псалом 118 (119):105). Ісус Сам себе назвав «світлом для світу» і заповів християнам, обраним дітям Божим бути світом. Бути світлом – означає ходити за Христом і у Христі для спасіння цього світу; ходити у Христовій любові, лагідності та милосерді. Саме Його Світло, Його любов, лагідність та милосердя і є джерелом справжнього миру.  І нехай Його святий мир перебуває в наших серцях та в житті нашому! Заради Ісуса Христа, нашого Господа та Спасителя навіки віків! Амінь.

Олег Близнюк – бакалавр богослів’я