Артеміда – богиня дикої природи та мисливиця
Одним із найпоширеніших образів Артеміди є її роль мисливиці, що охороняє природу. Вона вважалася захисницею молодих тварин, і в цьому сенсі її називали «Володаркою тварин». У грецькому епосі Артеміда була уособленням дикої природи, володаркою лісів, гір та боліт, де вона полюбляла танцювати разом із своїми супутницями — німфами. Артеміду зображували з оленем чи мисливським собакою, символами її зв’язку з диким світом і її навичок мисливиці.
Артеміда вважалася ідеалом спортсмена, її образ асоціювався з майстерністю та швидкістю, необхідною в полюванні. Однак її роль не обмежувалася лише вбивством дичини.
Культи Артеміди
Культ Артеміди мав багато форм і варіювався в залежності від регіону. Наприклад, на острові Крит та на материковій Греції поклоніння Артеміді існувало ще в доеллінські часи. Вона нерідко асоціювалася з іншими богинями природи, і греки поступово ототожнювали її з місцевими природними божествами. Однією з найвідоміших місцевих форм Артеміди була багатогруда Артеміда Ефеська, яка символізувала родючість і була популярна в регіоні Ефесу.
На Пелопоннесі Артеміда шанувалася як богиня дерев та вод. Тут танці дівчат, які зображали деревних німф або дріад, були поширеною частиною культових практик. Цікаво, що в Пелопоннесі богиня мала епітети «Лімнея» та «Лімнатіс» (Володарка озера), що підкреслювало її зв’язок із водою та рослинністю. Артеміда керувала потоками, лісами, була пов’язана з німфами джерел, які уособлювали стихійні сили природи.
«Володарка тварин»
За межами Пелопоннесу Артеміда була відома головним чином як «Володарка тварин». В Аттиці, наприклад, під час фестивалю Таврополія її шанували як Таврополос, що символізувало її роль Богині-бика. В рамках цього фестивалю проводили ритуали, де приносили кров у жертву, що вказувало на її зв’язок із суворими законами дикої природи.
Гнів Артеміди нерідко зображували у міфах. Історії, в яких богиня виявляла свою суворість і мстивість, символізували небезпеку, що може виникнути при втручанні людини в дику природу. Артеміда була відома як богиня, яка мстить за зневагу до своєї цнотливості або за порушення спокою природи, і багато міфів показують її лють як силу, з якою потрібно рахуватися. Проте скульптори намагалися уникати образів Артеміди в момент гніву, віддаючи перевагу її більш м’якому, спокійному образу.
Її образ в мистецтві часто зображував її у стриманому стилі, що підкреслював її силу, красу та зв’язок із природою. Артеміда була не лише богинею-охоронницею, але й символом внутрішньої та зовнішньої гармонії. Її постать була менш популярною в скульптурі великих шкіл до 4 століття до н.е., коли м’який стиль цього періоду сприяв новому сприйняттю богині як милосердної та турботливої захисниці природи.
Іван Гудзенко
