Юлій Цезар у своїх працях описував галлів як надзвичайно побожний народ, який здійснює людські жертвоприношення своїм небесним владикам. Світогляд галльських язичників будувався на уявленні про те, що подарунками можна розташувати до себе милість богів – це значить, що в разі  битв або хвороб необхідно зробити приношенням богам, які  будуть стояти на стороні людини, захищаючи і зберігаючи йому життя. Цезар також пише, що деякі з галльський племен здійснюють жертвопринесення шляхом спалювання опудал, заповнених живими людьми, проте сучасна наука не впевнена в достовірності таких описів.

Боги стародавніх галлів

Проблема при вивченні галльського язичницького пантеону полягає в тому, що в різних племенах одні і ті ж боги носили різні імена, а римляни намагалися осмислити цих богів зі своєї точки зору, даючи їм імена з римського пантеону, як це робив Цезар. Самими галлами ж ці імена вголос вимовлялися рідко, тому що боги вважалися сакральними. Вони являли собою уособлення різних природних елементів і стихійних сил, а так само деяких духовних аспектів людини.

На даний момент історики виділяють більше 400 імен різних галльських божеств, тут представлені деякі з них:

Альбіорікс – владика і цар світу.

Катурікс – бог війни і битв.

Огміос – бог “связиватель”, тобто міфічний герой, ведучий душі з одного світу в інший.

Єзус – в перекладі означає “добрий бог”, між тим вважається богом гнівним, що вимагає жертвоприношень шляхом повішення на дереві.

Тараніс – бог грому і вогню. Жертви йому приносилися спалюванням на вогнищі.

Тевтат – бог води. Також є владикою галльського племені.

Епона – богиня коней і наїзників. Зображувалася сидить верхи на коні.

Багато племен іменували богів по-своєму, тому скласти єдиний галльський пантеон на даний момент не представляється можливим. Про деякі ми не знаємо практично нічого, крім імені або образу, зображеного галльскими художниками. Приблизно триста з чотириста галльських богів згадувалися лише одного разу.

Іван Гудзенко