Деякі індійські релігійні течії трактують Ішвару по-своєму, деякі не приймають зовсім. Так, наприклад, прихильники поклоніння Вішну стверджують, що тільки цей бог і його втілення гідні називатися Ішвару, а прихильники течії адвайта-веданта допускають, що будь-яке божество може уособлювати його. Для позначення жіночого божества застосовується форма «Ішвари».
Проте, можна виділити три основні трактування, в залежності від тієї чи іншої школи індуїзму.
Адвайта-веданта: Ішвара — прояв незбагненного божества в обмеженій людській свідомості під час медитації і молитов. Адже вся та безліч божеств, яка існує в індуїзмі, була розкрита людині саме для того, щоб та могла осягнути весь світ — в його різноманітті і незбагненності розумом.
Вішішта-адвайта: Ішвара — всемогутній і всезнаючий творець всього сущого, одночасно і його руйнівник в майбутньому. Він керує всіма істотами і всюдисущий.
Двайта: Ішвара розглядається з схожої точки зору, як і в вішішта-адвайта, але при цьому він не матеріальний. Це в даному випадку безтілесна найвища істина.
Ішвара також може розумітися як така собі «кінцева» істота, яке має виключно позитивну карму, володіє багатьма знаннями, але не всевіданням; Ішвара має свої бажання, нехай і благі, але все-таки бажання, він збирає світи з часів, місць, істот і частинок (аналог атомів в сучасній науці), але потім, створивши той чи інший світ, давши істотам, що населяють його, всі умови для сприятливого існування і виправлення карми, більше не втручається в хід подій. Однак буддисти не визнають Ішвару як єдиного Творця. Навіть всередині індуїстських течій досі ведуться суперечки про те, що таке Ішвара.
Ішвара-йога — одна з форм тілесних і духовних практик — стверджує, що в кожній людині є божественне начало, яке потрібно розвивати. На відміну від популярної хатха-йоги, в Ішвара-йоги упор робиться не на зовнішнє перетворення тіла, а на внутрішнє. Щоб навчитися керувати своїм тілом, потрібно досягти максимального внутрішнього умиротворення і гармонії.
Олексій Данческу
