Він має нахил до вивчення теології, мусульманського права, арабської літератури, медицини, математики і філософії у відомих світових вчителів. З 1153 року після переїзду займався організацією наукових та просвітницьких центрів. Ібн Рушд зустрічається з людиною на ім’я Абу-Якуб Юсуф, а той у свою чергу ознайомлює з працею античного філософа Арістотеля і просить написати до неї свої коментарі.
З 1169 року – призначається халіфом на посаду севільського, а згодом і кордовського кадія (мусульманського судді). У 1182 році – отримує титул головного лікаря.
Арабському філософу належать чимало праць, їх нараховують п’ятдесят. В тім як свідчить Рена чисельність творів складала сімдесят вісім книг та трактатів. Можна поміти серед усього цього парафрази, коментарі до вісімнадцяти філософських праць Арiстотеля. Не зберіглося жодних оригіналів арабських творів на давньоєврейській та латинській мовах.
В Західній Європі Ібн Рушда називали Аверройсом. Він перший, хто спромігся написати коментарі до арістотелівських праць: «Про тварин», «Категорії», «Фізика», «Риторика», «Метафізика» та інші. Ті ж самі коментарі сильно вплинули на середньовічних схоластів.
Філософ також розділяє на три групи людей:
не здатні до тлумачення священних текстів
здатних до діалектичного тлумачення
філософів, які здатні тлумачити аподиктично
Таким чином мислитель приходить до думки: філософія має займати вищу позицію за натовп, релігійну віру. Авверроес висунув головну ідею: матерія і світ вічні, заперечував, що світ був створений з нічого, єднання розуму з божественним, індивідуальне безсмертя. Про філософію висловився наступним чином: «Філософія є супутницею і молодшою сестрою релігії» (Праця «Спростування спростувань»). Аверроес до кінця свого життя писав і не знав відпочинку, за винятку власного весілля і коли ховав свого батька. Десять тисяч паперу було витрачено у написанні книг. Його характеризували сучасники як терплячу, шляхетну, незлопам’ятну людину.
До того ж Аверройс мав пантеїстичні погляди, які сформував в один напрям – аверроїзм, основоположником котрого і став. Його філософська спадщина не залишилася без уваги зі сторони західноєвропейських мислителів.
Помер 1198 року і похований в місті Маракеш (Марокко).
Пегас
