А) із нічого ніщо не відбувається, ніщо, що існує не може бути знищене, вічна ж зміна полягає у з’єднанні та розділені.
Б) ніщо не є випадковим, оскільки для всього є причина та необхідність.
В) є атоми та пустота, все ж інше – судження, не існування.
Г) за формою та чисельністю атоми безкінечні, оскільки з допомогою руху, зіткнень, виникаючими коловими оберненнями утворюють видимий світ.
Д) від відмінності предмету залежить відмінність числа, форми, послідовність атомів, з яких утворені, проте не від якісної відмінності атомів, які впливають один на одного тиском та ударами.
Е) дух складається з дрібних , рухомих атомів, що скрізь проникають, оскільки їхній рух становить життя.
Є) відмінність між життям і смертю зводиться до кількісної відмінності круглих атомів, які наявні в тілі.
Демокріт висуває ідею матерії, беручи за основу буття неподільну частинку – атом і тим самим вирішує завдання матеріальної структури, елементних складових і зв’язків між ними. Демокрітовські атоми є чимось постійним, вічним, незмінним, неподільним, незруйнованим жодними впливами. Для грецького мислителя, вони є рухомими частинами, так як один з одним взаємодіють, зчіплюються, з’єднуються, утворюючи таким чином поєднання. Атомісти пояснювали буття усього сущого через матеріальність речей і руху атомів у Всесвіті. З допомогою атомів також намагалися пояснювати не тільки множинність речей, а й стани.
В розумінні атомістів першооснови буття зустрічається один із важливих моментів. Левкіпп та Демокріт намагаються знайти первоначало для пояснення тілесного, так і того, що прямо відноситься до душі. Тому згідно поглядів атомістів чітко видно, що атоми є тим, що якраз і відповідає на питання тілесної і духовної єдності в людині. «Душевні» явища вони повинні були пояснити через їхнє матеріалізування.
Відповідно тілесні і духовні тіла можуть виникати в результаті поєднання атомів, тоді ж як їхнє руйнування призводить до розпаду. Власне існування тіла в деякий час у неповторному вигляді пояснюється через поєднання тих же самих атомів. Виходить, проблема народжуваності та смерті матеріальних тіл переконливо пояснюється і вирішується давньогрецькими філософами з допомогою концепції атомів. Концепція дала можливість визначити, а також пояснити, що не дивлячись на народжуваність та смерть тіл, світ не перестає існувати, зберігаючи при цьому свою стабільну цілісність. Наприклад, люди здатні народжуватися та вмирати, в тім увесь людський від все одно продовжує своє існування. Таємниця народжуваності і смерті людини полягає у переході від одного атомного стану в інший.
Для світогляду античного філософа, щоб це пояснити не потрібно жодних богів чи містичної долі, оскільки природне пояснення подається в натуральних межах. Атомістами стверджувалося наступне: у просторі та часі природа, а також космос є безкінечними. На думку атомістів, неподільні частинки (атоми) є сутностями, що не мають ані початку, ані кінця. Логічна думка атомістів стає цілком зрозумілою, бо говориться про закони. І якщо матеріальний Всесвіт існує, то питання про первоначало для людської думки потрібно зняти, вважати, що його ніколи не було. Атоми допомагають утворювати тіла, втому числі тілесно – речовинний стан, а от пустота є чимось таким, куди вміщені ці тіла. Атомісти приходять до висновку: що ті тіла, речі, речові стани, які є складовими атомів вважаються буттям, а порожнина називається небуттям.
Богдан Стрикалюк
