Видача акафістників кінця ХVII століття супроводжувалася виготовленням гравюр, орнаментів у стилі бароко. Поняття «акафістник» у перекладі з грецької мови означає — Тобто гімн при співі котрого дозволено перевірку. Першим акафістом вважається молитва до Богородиці. З 626 року встановлений при візантійському імператорі Іраклії. Знаменується ця дата звільненням Константинополя від перського війська.
До складу акафісту входить двадцять п’ять строф, містить тринадцять кондаків, Акафіст включений в православне богослужіння, особливо на ранній службі (Тріодь Постова), за уставом може розспівуватися один раз. А тому в п’яту суботу Великого посту було звершено «Суботу Акафіста». З вечірнім богослужінням поєднується і сам акафіст. Серед найдавніших акафістів відносять той, що датується VII століттям н6ашої ери, раніше за нього — система кондаків у богослужінні разом з стихирами.
Також не слід забувати про таку ключову фігуру церковної гімнографії Романа Солодкоспівця – автора кондаків (у другій половині V століття). Поява канонів, кондаки почало замінюватися новими піснеспівами, що отримало назву «акафістного». Акафіст створювався крок за кроком. Утворений завдяки Григорію Пісіді – диякона константинопольської церкви з стихир преподобного Єфрема Сирина, тринадцяти кондаків та дванадцяти ікосів. Слово «акафіст» протягом століття стало жанром церковного співу.
Акафістник можна називати збірником церковних піснеспівів – акафістів, які увійшли туди, формувалися на протязі століть і утворили цілу систему. Сучасний Акафістник має вигляд книги в твердій палітурці і розділений на три томи або ж може існувати єдиним зібранням пісенних текстів, включаючи прославлення «радуйся», та в кінці кондака закінчується алилуарієм.
Пегас
