Африканськими традиційними релігіями варто називати комплекс релігійних уявлень народів Африки на південної Сахари. Ієрархія надприродного в Тропічній Африці розділена на два рівні:  сімейна, родова, етнічна група людей, якими втілюється  метафізичний зв’язок  з надприродною силою; померлі нащадки з живими є однією сакральною спільнотою, втілюючи зв’язок живих членів  роду з іншим світом, який включає в собі живі природні стихії.

Нащадки є надприродними істотами, проте вони не боги. Виступають тут злими надприродними істотами та силами чоловічої статі (ті, які загинули внаслідок насильницької смерті, поховані не за правилами),  надприродними істотами дикої природи (лісові духи, савани, гори та води, карлики з велетнями), котрі можуть бути як ворожими так доброзичливими до людей; боги нижчого рангу – локальне божество, вищого – управляють сферами буття: дощ, гроза, ремесло, державний порядок, хвороба.

Для них приносять жертви, посередниками у жертвоприношенні є надприродні істоти нижчого рангу ; останній рівень посідає  безликий, предвічний Творець. Сімейна, родова, етнічна група першого рівня  — це природня основа подальшої ієрархії. Уявлення про міфологічні персонажі – нащадки, злі надприродні істоти людського походження та надприродні істоти дикої природи поширюються скрізь.

Культ предків представлений як невід’ємна частина традиційної африканської релігійної системи. Незмінною залишається віра в живих членів групи, залежних від померлих предків. Не завжди чіткою є грань між людиною та померлим предком, адже завдяки різним магічним обрядам людина набував надприродної могутності, підкоряючи собі потойбічні сили. За  ієрархією, нижчу ступінь займають ненароджені младенці, новонароджені з дітьми, котрі досягли повноліття; високу ступінь займають підлітки з юнаками; потім за ними йдуть воїни зі своїми дружинами; вищу ступінь посідають старці – сполучний міст живих з померлими.

Прохід цих ступенів дає можливість наблизитися до померлих їхніх предків. Особливе місце відводиться  традиційним владикам Тропічної Африки хранителям, сакральним царям. Представлені також воєнними вождями мандінгами (Нова Гвінея),  бамбарами (Малі), царями йоруба, бенінський оба  (Нігерія), моро-наба в мосі (Буркіна-Фасо), які нагадували рисами єгипетських фараонів.

Комплекс уявлень про предків пов’язують з таємними спільнотами і проведеного ними обряду ініціації, що супроводжується переходом самої людини до певної групи. Сюди ж можна віднести спільноту бамбарів Ндомо, збріїв в Кот-д’Івуарі. В бамбарів зосереджені таємні об’єднання До, Коно, Коре, діяльність яких мало вивчена.

В уявленнях щодо злих сил унікального нічого немає, так як існує відрізнення африканських вурдалаків, вовкулаків, лісовиків, водяників від європейських співбратів у тому, що вибудовуються з елементів іншого середовища. Такі істоти за звичай служать чарівникам. Чарівники – це самі небезпечні істоти в надприродній ієрархії. Африканці стверджують, що чарівник  не тільки може нашкодити ближньому, а являється окрім того втіленням зла. Усвідомлюючи свою шкідливість сконцентровує усю злу силу в собі.

Такі можливості чарівника можуть бути вроджені, проявлені в одкровенні, купляються в чарівника через принесену людську жертву. Чарівники мають величезні можливості, здатні перевтілюватися у диких тварин, що у такий спосіб спричиняти шкоду аграрному господарству, насилати порчу, мандрувати у  повітрі, використовуючи в якості транспорту диких звірів, птахів, поїдати померлу людську мертвечину і таким чином володіти душею покійника.

Проти чарівника виступає ціла армія з оракулів, мисливців за чарівниками. Чарівники охоплювали страхом цілі країни. Так, наприклад на початку ХХ століття в республіці Малаві розпочалося полювання за чарівниками. Обходячи поселення одне за одним, мисливцями виявлялися чарівники, їх заставляли покаятися з прийняттям спеціального відвару, який міг погубити того, якщо той візьметься за стару справу. Доходило до суворого покарання: спалення чарівників.

Продовжуючи про духів, слід зауважити про їхню різноманітність: добрі, злі, нейтральні, які мають вигляд уподібнення тваринам. Це є один із обов’язкових елементів ініціації, з використанням африканської маски. В Мозамбіку та Танзанії, маконде мають передання про рептилообразний дух Шітані. За звичай Шітані – провокатор людини, вчинення нею гріховного вчинку. У разі вдачі провокації Шітані карає винуватця. Шітані за наклеп та  неправду кусає за язик, грабіжництво – за руку.

У Гвінейські протоці, в її водах мешкає Маммі-Вата. Має відрізнену рису – одягання за останньою модою. Нігерійським письменником Тутуолою записані міфи йоруба, в яких видно використання духами автотранспорту, телефону та одягання в європейський одяг.

Діяльність надприродних сил супроводжується етносоціальною спеціалізацією. Етнокастова група накомсе, нащадки завойовників в мосі з Буркіна-Фасо звершують поклоніння войовничим предкам, котрі є запорукою безпеки етносу. Тенгабісі слугують через покорених накомсе духам природи, забезпечуючи економічне процвітання народу. Священний цар етнокастової групи моро-наби може бути накомсе, а тенгабісі – за традиційною ієрархічністю верховним жерцем. Приналежністю тенгабісі слугують маски, накомсе – скульптурні зображення предків.

Але грань між ними доволі не визначена. Предки з духами здатні трансформувати в богів або ж деградувати  до стану простих духів та нащадків. Пантеоном божества представлені народи, котрі проживають на узбережжі Гвінейської затоки, зосереджені вони в таких африканських країнах як Гана (акан), Нігерія, Бенін, Того (йоруба), Бенін (фон), Нігерія (біні). На розвиток двох релігій фон та біні вплинули сусіди – йоруба.

Пантеон йоруба представлений нижчими богами – орішами. Становище їхнє в надприродній ієрархії є низьким від людей з високим соціальним, магічним статусом.

Відомий випадок з протестантськими місіонерами, яким з наказу царя (деджі) Абесіда І міста Акуре, було дозволено будівництво церкви за царським палацом. До того ж цар не виявляв бажання будівництва святилищ сімсот двадцятьом богам. У догонів, бамбарів, малінке відбувається формування релігійних систем, з відрізненою складністю, символікою та інститутом жерців.

Щодо оріш можна сказати, що вони еволюціонували у вище божество Ойя – богиня річки Нігер, Олоса – богиня лагуни. В релігії йоруба божества  антропоморфні і це їх різнить від народів Тропічної Африки, в яких вони зооморфні. Йоруба є єдиним народом, котрий зображає богів, а саме зображання має стійку іконографію. Є африканські народи, котрі в своїх розвинутих державах потрапили під вплив ісламу або ж християнства.

Африканські традиційні релігії поєднані з Творцем, оскільки вони є його дітьми та творіннями, якими було взято відповідальність за творіння після віддалення творця. Народність ашанті має божество землі Асасе Афуа, котра виявляється дружиною деміурга Ньями разом з пітоном Оніні – бог дітородження на землі. Пантеон ашанті носить крім того міфологічний характер. На відміну від ашанті пантеон йоруби більше розвинений, його представляють антропоморфні персонажі: деміург Олурун, Обатала, одудава, Шанго, Огун, Олукун, Оріша Око, Іфа, Ешу. Йоруба вплинули на релігію міста Бенін, культура якого розвивалася під йорубою.

За вченням африканських релігій, творець створює світ, передаючи його закінчення надприродним силам. На думку бамбарів світ створив бог Пемба (Фаро) з допомогою діяльних надприродних сил в творінні. Творцем Кулотіоло світ був створений за сім днів, на п’ятий день – людина. Першолюдину Вулото створює на восьмий день, створюючи культурні елементи (землеробство, знаряддя праці, одяг), дев’ятого дня створює жінку Вулоно.

Пара з їхніми нащадками добувала вогонь, встановила похоронні обряди, жертвоприношення, культ предків. В сенуфійців творіння втілюється через творця, а роль людини зведена до культури. Перші люди були наділені надлюдськими рисами, сюди можемо віднести безсмертних близнюків Номмо в догонців, що походять  від шлюбу Амми – творця та землі.   Вигляд творця не можна визначити, оскільки набуває зооморфності та антропоморфності, може бути позбавлений відрізненого виду. В йоруба, інших народів, жителів Гвінейської затоки, західних африканців богів не зображають, йоруба не зображають творця.

Круглу скульптуру в Африці поєднують з культом предків, але помилково було б стверджувати, що воно є зображенням предків, вмістилищем померлих душ. Зображенням, пов’язаним з культом предків здійснюють принесення жертв (приносять їжу). Спостереження за цими явищами породжують концепцію анімізму, що відображає частину реальної картини. Загальна риса усіх без виключення африканських релігій – етноцентризм.

Чужому не під силу прийняття релігії догонів, бамбар, йоруба. Для більшої ефективності жертвоприношення для предків необхідно, що ті дійсно були предками жертвувальника. Догоном ніхто не може стати, тільки від народження. Зв’язок з творцем можливий для члена будь-якої африканської етнічної групи і тільки в її межах. Такі переконання можуть поєднуватися з розумінням універсальності творця.

Описану вище ієрархічну систему  назвати релігією не можна, так як це міфологія, котрою знаходиться впорядкованість у випадках, пов’язаних з виникненням ранніх держав та впливу світових релігій в Тропічінй Африці, в якій християнство з ісламом давно стають елементами традиційних культур (Західний та Центральний Судан), узбережжя Африки.

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
1
Я доволен
1
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Індуїзм

Крішнаїзм

Крішнаїзм— течія в індуїзмі. Вважається відгалуженням вішнувізму, так як Крішна виступає головним богом в крішнаїзмі, ...
Історія релігій

Бхагават-гіта

Бхагават- гіта є пам’яткою ведичної релігійно-філософської думки. Написана на стародавній індійській мові  санскрит. Через Бхагават-гіту ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *