Народився в місті Олександрія (сучасна територія Єгипту) навесні 373 року в благочестивій християнській сім’ї. Проявляв інтерес з вивчення Священного Писання. Про молодого Афанасія дійшли чутки і до Олександрійського патріарха Олександра. А зустрівся з ним в інший спосіб: коли діти з Афанасієм грали гру в хрещення язичників патріарх помітив як таїнство з відповідними словами при ньому цілком відповідає православній традиції. При приведенні до патріарха Олександра дітей з батьками, той проводив бесіду, переконавшись у достовірності хрещення, котре не порушує церковний устав, а тому доповнив його таїнством миропомазання.
Патріарх зайнявся духовним вихованням Афанасія, а потім зумів долучити до кліру, проводячи хіротесію на читця, а згодом і хіротонію на диякона. Афанасій не розлучався з патріархом навіть на І Вселенському соборі 325 року в Нікеї. Виявши ініціативу, диякон Афанасій виступив з промовою на користь ортодоксів, спростовуючи аріанське єретичне вчення. Аріани зненавиділи Афанасія за те, що займав ворожу до них позицію і протягом усього життя переслідували.
Влітку 328 року – патріарша інтронізація на Олександрійській кафедрі після смерті Олександра. Спочатку відмовлявся, але за переконанням населення, котре сповідувало православ’я виявився гідним стати пастирем церкви. У двадцяти восьмирічному віці прийняв єпископський сан. Між аріанами та архієпископом почалася досить сильна боротьба, тому вороги не дрімали, влаштовуючи різного способу розправу над ним. Так 334 року на Кесарійському соборі аріанами розглядалося питання так би мовити причетності Афанасія до вбивства єпископа Арсенія Мелетіанського з метою використання однієї із частин тіла у звершенні магії та ворожіння. Прийти на цей собор він відмовився, бо знав, що аріани щось приховують аби позбутися святителя. Проте як було з’ясовано такий нібито вбитий єпископ переховувався в Кесарії і Афанасій виявив неправду, представивши імператору докази неправдивих звинувачень, після чого вони були зняті. Аріани не зупинялися в лихих задумах проти Афанасія, говорячи про його зміщення рішенням Тирського собору 335 року.
У відповідь аріанству особисто прибуває до візантійського імператора Костянтина Великого з вимогою зібрання єпископів того собору, щоб публічно відбулося зняття усіх звинувачень. З 336 року ситуація погіршилася через втручання в процес Константинопольського собору антинікейців.
Афанасія звинуватили у тому, що перешкоджав постачати хліб з Єгипту до Константинополя. Архієпископ був відправлений в заслання за наказом імператора Констянтина. І лише зі смертю правителя 337 року, в 338 році повернувся із заслання, продовжуючи енергійну боротьбу з аріанцями.
Послідовники аріанства скористалися ситуацією навколо імператорського намісника, скликали Антіохійський собор.
З 340 року – олександрійську кафедру очолював аріанський архієпископ Григорій. Усвідомлюючи перебіг подій, вирушає до Риму. Зустрічається з архієпископом Юлієм І, завдяки якому на Римському (341 р.) та Сардикському (343 р.) соборах оголошений невинним, з відповідним вченням церковної догматики. Прихильником Афанасія став імператор Констант, який після того як помер аріанин Григорій звернувся до брата Констанція надати дозвіл святителеві повернутися на кафедру. Але почали панувати нові аріанські інтриги і під впливом аріан, Констанцій як єдинодержавний монарх надає перевагу єретикам, привівши на престол Георгія Каппадокійського.
У 356 році після того як увірвалося військо до церкви святого Фоми, в якій Афанасієм звершувалася святкова всенічна, останньому довелося тікати в пустелю Єгипту. Зрештою і тут не припинявся зв’язок архіпастиря зі своїми віруючими, оскільки зростав особистий авторитет та вплив на духовну паству, мав можливість для написання творів. В ході зміни державних правителів, вбивства єретика Георгія в умовах народного повстання, Афанасій все ж повертається до Олександрії в 362 році.
Наприкінці осені через незадоволення імператора, Афанасія було відправлено в заслання, цього разу в пустелю Фіви. З падінням влади Юліана Відступника відбувається довгоочікуване повернення на місце своєї душпастирської діяльності.
З 364 року – Юліана Відступника змінює імператор Валент. З 365 по 366 роки Афанасій Великий змушений був йти з міста, бажаючи віддалитися від усього негативного. І вже на початку весни 373 року, у сімдесяти шести річному віці помирає. Після себе залишає низку творів: «Слова проти аріанства» , «лист до Епіктета, єпископа Коринфської церкви», «чотири листи Серапіону, єпископу Тмуітському», «лист до імператора Констанція»; а також «Історію аріан для ченців».
Пегас
