Сучасне цивілізоване суспільство базується на здобутках різних форм організації суспільного життя минулого, органічно продовжує і розвиває їх. А це вимагає створення міцного юридичного фундаменту громадянського суспільства, розбудови сучасної держави України з урахуванням практичного досвіду і теоретичних поглядів різних часівЯку б професію людина не вибрала собі, головне, щоб цей вибір керувався твердим бажанням як найповніше проявити себе у служінні своїм ближнім. У християнстві не існує непрестижних професій. Будь-яка праця, що прямує до добра ближнім і славить Бога, є благодійною і величною.Часто батьки вирішують за дітей, яку професію слід обрати, куди піти вчитися тощо. В результаті маємо недобрих фахівців, нещасливих людей, які мучаться від того, що вони не на «своєму місці». Вибір професій має здійснюватись за покликанням серця і розуму. Певна річ, що треба докладати максимальних зусиль, щоб зреалізувати свій вибір, бо, як каже народна мудрість: «Під лежачий камінь вода не тече».
Найкраще, коли людина заздалегідь (з дитинства) обдумує свій вибір професії і готується до нього. В цьому плані дуже важливу роль відіграють сім’я і школа. Дитина потребує допомоги.
Християнство розцінює діяльність людини не тільки за її зовнішніми наслідками, а, головним чином, за наміром (мотивом) праці. Наприклад, лікар може зробити професійно грамотно операцію і хворий одужає. Але якщо мотив його праці є лише заробіток і він байдужий (не має любові) до ближнього, то він як людина ніякої заслуги не має. Він просто «професіонал», що заробляє гроші на чужій біді. У християнстві це гріх.
Крім того, можна мати щирий намір допомогти людям, але не докладати зусиль, щоб навчитися добре і професійно грамотно робити свою справу. І це теж буде гріхом, що свідчить про недбальство.
Небезпечним є, коли людина, здобувши блискучу освіту чи працюючи на керівній посаді, забуває про належне ставлення до інших людей, котрі цього не мають. Християнин повинен пам’ятати, що кому більше дано, з того більше спитають. Особливо велика відповідальність на тих, хто займається вихованням молоді, бо вони закладають майбутнє життя. Такі люди не мають права на професійні помилки, тому вибір професії вчителя, вихователя повинен відбуватися якнайсумлінніше. І найкращою допомогою при цьому є Бог.
Знаємо, що Бог створив світ і все, що в ньому є. І це було Його творчою працею. Крім того, сотворивши людину, Бог поставив її до співпраці з собою, щоб людина могла сама себе проявити у цьому світі (Бут. 1, 28; 2, 15).
Бачимо, що сама творча й осмислена праця освячена Богом і є великою пільгою для людини, яка ставала співавтором світу. І щойно після того, як у світ прийшло зло (гріх), праця для людини стала гіркою необхідністю, виснажливою і важкою. Гріх зробив те, що праця стала виключним засобом до виживання і перестала бути творчою (у духовному сенсі).
Християнство знову підносить працю до первісного значення, щоб людина могла через неї освячуватися. Праця знову стає вартісною і цінною. Ця вартість праці є такою високою, як високо цінується людина.
Можуть бути такі суспільні системи, які намагаються знецінити людську працю і звести її лише до механічного (фізичного чи розумового) зусилля. Це принижує людську гідність, бо людина не є механізмом. Такі суспільства завжди недооцінюють людську працю, бо недооцінюють саму людину.
Християнство стоїть на тому, що праця людини повинна обов’язково винагороджуватися. Ця винагорода має відповідати плодам праці. Так, як людина має право (і обов’язок) працювати, так само вона має право на винагороду.
Інколи можна почути питання: скільки людина повинна заробляти? Стільки, щоб їй вистачило на повноцінне життя (і членам її сім’ї) та щоб частина заробітку могла залишатись на додаткові витрати (хвороба, подорож тощо).
Праця для людини не має бути виключно джерелом нагромадження капіталу. Через працю ми повинні служити і допомагати своїм ближнім, за що маємо право на нагороду.
Слід пам’ятати, що багатство є для того, щоб допомогти іншим, а не для того, щоб ми до нього прив’язували своє життя. Моральна вартість багатої людини проявляється тоді, коли вона вміє легко розлучатися з багатством для добра своїх ближніх. Діла милосердя стоять поруч з умінням заробляти і бути багатим.
Замислімося над впливом Біблії на господарську діяльність. Він суперечливий, різноплановий. Подібно до всіх вчень Біблія повчає, що праця є земним призначенням людини, що тільки працею вона може здобути собі хліб насущний та власність. Проповідуючи рівність людей перед Богом, Біблія закликає до справедливого розподілу земних благ, до необхідності розділити надлишок, який дістався тобі, з бідними.
На жаль, під час відповіді на питання „жити за потребами народу чи влади” Біблія схиляється, до останнього. Біблія несе у собі глибоке моральне почуття, але мало сприяє вихованню характеру, активного політичного ставлення до життя.
Повна гармонія суспільних та особистих устремлінь уявляється в реальному житті ілюзорною. Мова може йти у кращому випадку про спроби наблизити шляхом політичних дій загальні, групові і приватні інтереси. До того ж свобода економічного вибору, без якої немає прогресу, виключала економічну рівність.
„Гроші можуть стати і нещастям, прокляттям. Не втілюючи духовного, вони, як і багатство, за своєю природою непостійні, мінливі, можуть викликати лише клопіт. Скільки б у вас не було грошей, ви ніколи не впевнені в тому, що цього достатньо або що ви не втратите їх тим чи іншим способом.
А от коли ви розпоряджаєтесь грошима правильно й усвідомлюєте, чому вони вам дісталися, ці гроші стають благословенням. Якщо ви використовуєте своє багатство з благодійною метою, що розрахована на майбутнє покоління, і не витрачаєте його на задоволення миттєвих забаганок, ваші гроші стають вічними”.
У Біблії можна налічити понад 700 прямих згадок про гроші та сотні дотичних. Саме грошам присвячено приблизно дві треті усіх притч, розказаних Ісусом. Він прирівнює вміння правильно управляти фінансовими благами до вміння керувати духовними.
„Хто вірний в найменшому, — і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, — і в великому несправедливий. Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, — хто вам правдиве довірить?”.
Занадто довго християни робили вигляд, що в них не існує проблем у фінансовій сфері. Насправді ж фінанси – це одне з найзапекліших „полів битви” віруючих людей та диявола. Ми завжди будемо об’єктом його нападів та спокус. А вистояти зможемо лише виявляючи покору Слову Божому, визначаючи Господню силу та прагнучи отримати благословення. Але як же отримати Боже благословення, не знаючи Його плану? Це неможливо. Тому давайте зосередимо свою увагу на тому, щоб спробувати зрозуміти Божі принципи ставлення до грошей.
Пам’ятайте, що ми розглядатимемо Божі принципи, а не закони. Бог не намагається залякати чи покарати тих, хто їх порушує. Однак такі люди страждають від наслідків своїх вчинків і не отримують Його благословень у сфері фінансів. Більшість нагород, обіцяних у писанні, належать тим, хто дотримується Божих принципів. Але щоб отримати їх, необхідно зрозуміти та наслідувати Божий план.
Це християнський погляд на гроші. Підкреслимо, що ставлення до грошей розглядається як „Божі принципи”, а не як „Закони”.
Біблія унікальна. У відмінності від інших літературних пам’ятників, що представляють, як правило, чисто історичний інтерес, що утратили свою актуальність, Біблія жива ще і сьогодні. Вона багато в чому й у наші дні визначає погляди, моральні принципи і підвалини, спосіб життя і поводження багатьох мільйонів людей. Тому Біблія була протягом тисячоріч і залишається нині, незалежно від того, чи сприймаємо ми її релігійне вчення чи ні, носієм і провісником вироблених людством вищих духовних цінностей, тих найпростіших загальнолюдських моральних норм, до яких як до ідеалу, людство прагне протягом усієї своєї історії. У цьому і полягає не минуче значення Біблії.
Д-р Анатолій Мучник
