Історико — філософські праці автора датуються приблизно 1618 та 1637 роками. Домбровський відстоює ідею рівноправності народів української землі. Він пишався тим, що був за походженням русином, а тому вирішив дослідити свій же родовід, беручи початок від могутньої держави – Київська Русь. У своїй латино мовній поемі «Дніпровські камені» описує історичні минулі часи України, а також реалії етносоціального та етнокультурного характерів.
Домбровський проводить дуже чітку хронологію в історії України-Руси, починаючи від 430 року і закінчуючи 1618 роком. Поема Домбровського наскрізь просякнута буттям народу Руси-України. Через неї він намагається відкрити Україну для молодої інтелігенції із Західної Європи. Домбровським наголошується про перемоги в баталіях русичів як продовження героїзму, патріотизму військових запорізьких козаків, подвиги яких надихають інших, разом з тим подають моральний урок і натхненну духовність наших предків для сучасного українського суспільства, в т ому числі і молодого покоління України.
Героїзм запорозьких військ прямо підпорядковувався пошукам автора якихось культурно-історичних ідентичностей в українському народі. Автор розглядає людину у вигляді реального дієвого історичного суб’єкта, схильного до свідомого соціально-морального вибору. Поема Домбровського охоплює історичну тематику. Він у захваті від свободи українського духу, не підпорядкованому окатоличенню, вірному встановленим старим звичаям, замість чужих. Патріотизм тісно переплітається з Домбровським. Автор вихваляє тих людей, що не є байдужими до потрясінь у рідному краї, тих, які відновлюють храми міста Києва; сумували з приводу зруйнованих храмів.
Домбровський закликає сучасних нащадків пробудити у собі ті патріотичні почуття які були присутні у наших предках – русичах, козаках. Адже на його думку людина гідна місця в історії. Сам автор стверджує, що українці насправді ж забувають свою історію, ледве згадуючи минулу славу та величність. Домбровський звертається до усіх католиків, в жилах яких пульсує українська кров для того щоб відновити руїни Києва – столицю всемогутньої держави. Київ для Домбровського — духовний центр з об’єднаними навколо руськими землями. Потенційний філософ виступає за широку освіту населення країни. Ідеалом керівника у державі для нього є філософ, що посідає трон, піклуючись про суспільне благо. Домбровський відстоює ідею справедливості, виділяючи такі добродійства як благодійництво, відважність, освіченість. Як видно з поглядів філософа, люди можуть самі собі кувати долю з допомогою власної дієвості. Домбровський використовує у своїй поемі епітети і інші літературні стилі, характерні для ренесансного гуманізму.
Богдан Стрикалюк