Біблія не є якоюсь художньою літературою, яку читач читає майже щодня. Біблія має для нас не лише історичне, культурне, а навіть духовне важливе значення. Сьогодні ми будемо намагатись подати інтерпретацію книги Буття, особливо 9 розділу, де мова піде про трьох синів старозавітного патріарха Ноя, котрий жив в часи всесвітнього потопу. На основі підібраних матеріальних фактів, науковці доводять, що потоп про який описано у Біблії дійсно був, про це свідчать знахідки археологів.
Науковець Дуглас Шарп стверджує, що геологи знаходять геологічні поклади в земних нашаруваннях, особливо кам’яні рештки, які зображують допотопних істот, збережених у порядку, який відповідає змінам їхнього довкілля. На його думку допотопний світ був тропічним середовищем, у якому люди, а також і тварини могли б жити понад 900 років. Ці біблійні «види» не мають жодного відношення до еволюційних видів.
У Біблії чітко вказується про потоп, як надприродню кару у вигляді стихії. Такий дослідник як Артур Гук стверджує, що халдеї, фінікійці, вавилонці, фрігійці, сирійці, перси, греки і вірмени мали більш чи менш однакові усні перекази про потоп.
Після потопу патріарх (родоначальник) Ной разом зі своїми синами вийшов з ковчега. Дослідниками було знайдено фрігійську монету з грубим зображенням ковчега і позначенням літер «N-O» на одній стороні, що без жодного сумніву стосується Ноя. Індія, а також Китай мають записи про потоп і що під час потопу було врятовано сім членів родини. Мексиканці мали передання про людину, яка збудувала човен, для того, щоб врятуватись від катастрофи, що вже наближалась.
Ной почав обробляти землю, посадив виноград, але в той час люди не знали наскільки може бути сильною дія вина на людину. В історії розвитку людства це ще раз підтверджує те, яким видами діяльності займалася людина. І таких видів діяльності було два: землеробство та виноградарство.
Теологи обґрунтовують так випадок сп’яніння батька Сима, Хама та Яфета: «Праведний Ной першим насаджує виноград, і він же стає першою жертвою сп’яніння. Це говорить про подвійний характер цивілізації, яка приховує в собі багато небезпек».
Відомо, що за Біблію, а саме старозавітнім юдейським законом було заборонено відкривати наготу свого батька (Лев.18, 7). Хам не прикрив наготи Ноя, який лежав у себе в наметі, розказав про це своїм братам. Сим і Яфет взяли одяг і прикрили наготу свого батька. Вчинок Хама по відношенню до батька не відповідав його моральній поведінці. Тільки вчинок двох Ноєвих синів довів, як потрібно ставитись і шанувати своїх батьків.
У 26 та 27 віршах 9 розділу книги Буття мова йде про благословення патріарха Ноя. Він проклинає (засуджує) в лиці його сина Ханаана (свого онука): «Проклятий Ханаан; рабом рабів він буде у своїх братів», а благословляє Сима і Яфета такими словами: «Благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому. Хай поширить Бог Яфета; і хай поселиться він в наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому»(Бут. 9, 25-27).
Як ці рядки Біблії пояснює християнська екзегетика? Відомий вчитель Східної Церкви святий Іван Золотоустий подає свою інтерпретацію на книгу Буття: «Посередництвом двох благословень, висловлених Симу та Яфету, Бог, мені здається, провістив покликання двох народів, саме через Сима – юдеїв, так як через нього вийшов патріарх Авраам і юдейський народ, а через Яфета – покликання язичників» (Золотоустий, Бесіда на Буття,19).
Цікаво, звідки взялися раси народів, які сьогодні населяють Землю? На це питання ми спробуємо дати чітку відповідь: від трьох синів патріарха Ноя – Сима, Хама і Яфета.
Від Сима вийшли симітські племена, до них належить єврейський народ, який прийняли віру в істинного Бога. Науковці стверджують, що ці племена прийняли монотеїстичну релігію, яка визнала лише Єдиного Бога. Таким чином ця релігія отримала назву «юдаїзм». Нащадки Сима називалися симітами.
Нащадками Хама були ханаанські племена, що населяли Палестину, багато народів Африки та інших країн. Хаміти – нащадки Хама завжди були підлеглими для інших народів, а деякі і до цих пір залишилися дикунами.
Нащадки Яфета – яфетиди, це народи, що населяють Європу, які прийняли від євреїв віру в істинного Бога.
Стародавній юдейський історик Йосиф Флавій вважає, що за ім’ям нащадків Хама Хушем заховуються ефіопи, під Міцраїмом — єгиптяни, Футом — лівійці (маври), апід Ханааном — до єврейське населення Іудеї (ІД., кн.1, гл.6:2). Таким образом, три із чотирьох синів Хама виявились прабатьками африканських народів, що дало можливість в XIX столітті позначити маловивчені мови народів Африки як хамітські.
Таким чином у науці стало відомо про походження трьох рас, які і до сьогодні населяють нашу земну планету: європеоїдна , монголоїдна, негроїдна. Але ж ніде у Біблії немає визначення слова «раса». Як термін він був введений еволюціоністами. Що торкається людства, то тільки існує одна раса – людство.
Можна розділити нащадків трьох синів Ноя не за расою, а за групуванням, щоб не допустити значної помилки. Отже намагатимемося скласти таке групування.
Три основні групи народів дійсно походять від синів старозавітного патріарха Ноя:
- Індоєвропейська група народів – від нащадків Яфета (біле населення планети)
- Афро — азіатська група народів – від нащадків Хама (жовті, ,червоні, коричневі і чорні народи землі, включаючи американських індійців, єгиптян, шумерів, хетів і фінікійців стародавності).
- Симітська група народів – від нащадків Сима (євреї та інші семіти).
Отже ми спробували за допомогою теологічного та наукового обґрунтування книги Буття вивести аналіз та зробити висновок, щодо історичного походження та виникнення рас на земній планеті.
Стрикалюк Богдан
