Моральність не хвилювала філософів-законників, оскільки вони вважали, що вона не відіграє жодної ролі в процесі прийняття рішень людьми. У легізмі закони спрямовують природні нахили людини на покращення всіх. Людині, яка хоче вбити свого ближнього, це забороняє закон, але їй дозволено вбивати інших, вступивши в армію. Таким чином задовольняються егоїстичні бажання людини, а держава виграє, маючи відданого солдата.
Легізм практикувався шляхом прийняття законів для контролю над населенням Китаю. Оскільки вважалося, що люди діяли б у власних інтересах і завжди в найгірший спосіб, покарання за порушення закону були суворими і включали великі штрафи, призов в армію або засудження до років громадських робіт для розбудови суспільства, пам’ятники або укріплення.
Інші філософії, які стверджують притаманну людям доброту, вважалися небезпечною брехнею, яка могла б збити людей зі шляху. Вірування таких філософів, як Конфуцій (l. 551-479 рр. до н. е.), Мен-цзи (l. 372-289 рр. до н. е.), Мо-цзи (l. 470-391 рр. до н. е.) або Лао-Цзи (l. 500 р. до н. е.), з їхнім акцентом на знаходження добра всередині та вираження його вважалися загрозливими для системи переконань, яка стверджувала протилежне.
Легізм не тільки виступав проти конфуціанства, але й не міг його терпіти. Після того як династія Цінь прийняла легізм, конфуціанство зіткнулося з цілком реальною загрозою зникнення. Це також стосувалося роботи Сюнь-цзи, конфуціанського реформатора, як і будь-якої іншої конфуціанської праці, хоча вважалося, що Сюнь-цзи надихнув Хань Фея на заснування легізму. Насправді твердження про те, що люди за своєю суттю егоїстичні і діють лише з власних інтересів, було лише одним з аспектів філософії Сюнь-цзи. Він стверджував, що люди можуть стати кращими, ніж вони є, не просто через закони, а й через самодисципліну, освіту та дотримання ритуалів.
У підсумку, легізм, як вірування та практика, відображає складну динаміку взаємодії між суспільством та його правовою системою. Заснований на переконанні у первинній егоїстичності людей, він відображає спробу контролювати цю природну схильність через законодавство та суворі покарання.
Легізм, водночас, ставився в опозицію до філософій, які вірять у потенційну доброту людей та їхню здатність до самовдосконалення. Такий супротив відображає багато глибоких дискусій навколо природи людини та шляхів побудови суспільства, що залишається актуальними й у сучасному світі.
Альона Дмитрук
