Перший Нікейський собор

Відомий російський професор і дослідник історії християнської церкви В. Болотов  пояснює, що Вселенськими соборами називається загальне зібрання представників духовних інституцій, по можливості з усього світу, для обговорення важливих  тринітарних, христологічних питань, що пов’язані з доктринами християнської віри, а також пов’язані  зі встановленням норм та налагоджень взаємовідносин між церквою та  мирянами, церквою та державною владою.

Відомо, що християнська церква зазнавала гонінь та переслідувань зі сторони  тих, хто повністю спотворював доктрину християнського віровчення. Таку позицію займали перші єретики, які відкололися від церкви, створили помилкові вчення, що не мали жодного підґрунтя у Святому Письмі та йшли всупереч божественній істині.

Тому, першою єрессю, яка виникла у Візантійській імперії в ІV столітті, стали  аріани. Аріанство як новосформована течія єретиків проникло на територію Візантії  завдяки місіонерській діяльності Олександрійського пресвітера Арія. Як єретик, він не визнавав єдинства і рівності Сина з Отцем. Арій відкидав думку існування Бога у часовому просторі, стверджував, що був час, коли Бога не було, проте не вказує ані на період, ані на століття, ані на епоху.

Арій вступив у гостру суперечку з єпископом Олександром Олександрійським, який у 324 році скликав Олександрійський собор. На цьому соборі Арій відстоював чітку позицію своїх поглядів, що виявилися  досить суперечливими  для  церкви. Він намагався притримуватися свого єретичного вчення, довільно трактував вибрані цитати Старого Завіту, особливо із Книги Притч Соломона. Єпископ Олександр вбачав у ньому загрозу не лише для церкви, а й для всього суспільства і держави, тому вирішив звернутися за допомогою до Візантійського імператора.

Імператор Костянтин Великий дав указ зібрати  в місті Нікеї собор. У 325 році до міста Нікея (сучасна територія Туреччини) прибуло 318 єпископів, священиків і дияконів, два легати від папи Сильвестра. Загальна тривалість собору складала більше двох місяців. На соборі були представлені дві сторони: аріани та ті, що підтримували одноістотність  Сина з Отцем. Собор назавжди поставив крапку між суперечками, які точилися між Арієм  та Олександром Олександрійським. Нікейський собор вважають першим в історії Християнської церкви, проте  жоден протокол щодо прийняття  рішень на ньому не зберігся до нашого часу.

Але про те, що цей собор дійсно відбувся ми дізнаємося  вже з пізніших джерел  Вселенських соборів. Противагу  Арію на соборі  склали  ті, що підтримували ідею одноістотності : Патріарх Олександр, диякон Афанасій та  Миколай, єпископ Мирлікійських.

Єпископ Миколай Мирлікійський бив по устах Арія за те, що той говорив  неправдиві речі, які стосувалися Святої Трійці. Спочатку єпископа Миколая було засуджено за цей вчинок та кинуто до в’язниці, проте як вияснилося вже потім, той дійсно захищав християнське віровчення про Святу Трійцю.

Єпископ Миколай був звільнений, тими хто і кинув його до в’язниці. Фігура Мирлікійського єпископа відіграла  ключову роль  у питанні одноістоності Сина Божого з Отцем. Перший Нікейський собор остаточно засудив аріанство, прийняв постулат щодо єдиносущності Божого Сина – Ісуса Христа з Богом –Отцем і предвічного народження Сина від Отця.

Таким чином було складено Символ віри, що містив у собі сім пунктів. Невдовзі його стали називати «Нікейським Символом віри».

На І Вселенському соборі в Нікеї, згідно його постанови шостим та сьомим  церковним правилом (каноном), було зазначено про перевагу  одного єпископа над іншим, сформовано та узгоджено квартархію митрополій: Римська, Олександрійська, Антиохійська, Єрусалимська. Пізніше квартархія буде  замінена пентархією, до групи цих митрополій приєднається Константинопольська єпархія (за рішенням ІІ Вселенського собору в м. Константинополь від 381 р., остаточне утвердження Константинольської митрополії відбудеться  на ІV Вселенському соборі в м. Халкідон у 451 р.).

Собором було встановлено час  відзначання свята Пасхи, який на їхню думку  повинен вдбуватися не раніше першої неділі повного місяця весняного рівнодення, крім того на ньому було прийнято двадцять канонів, в яких детально описується про правильне врегулювання церковного життя.

Стрикалюк Богдан

Магістр  релігієзнавства