Спочатку зробимо короткий екскурс в історію куріння, яка так само дасть розуміння, що з цим процесом не так все просто. Не заглиблюючись в деталі: куріння бере свій початок з вживання тютюну в виключно ритуальних цілях. Хоч важко встановити походження практик тютюнопаління в індіанців, але саме від них європейці й отримали знання про цю практику. Відтак, куріння міцного тютюну (про ніякі фільтри тоді не йшлось) мало найперше призначення практичне – це був інструмент для встановлення контакту з надприроднім світом, оскільки тютюн допомагав в справі «розширення свідомості». Поміж тим, в деяких індійських племен вона виконувала також роль звена, що закріплювало деякі соціальні зв’язки, як, наприклад, відома «трубка миру»[1]. З Америки тютюн приїхав в Європу на кораблях колоністів. Тютюн став поширюватись в самій Європі і поза її межами. Основним поштовхом до поширення тютюну було переконання про його лікарські ефекти. Та проте навіть в часи зародження тютюнопаління в Європі, знаходились противники цього явища. Тим не менш, популярність тютюнопаління через його «лікарський ефект» була на піку довгий час. Сьогодні ж, навпаки, ніхто не стане оскаржувати те, що тютюн є шкідливим в більшості випадків для здоров’я. Але люди продовжують в величезних масштабах курити. Одразу виникає справедливе запитання «Чому?». Можна припустити, що через ефект, який куріння дає – заспокоєння та впевненість в компанії таких же курців, прийняття в спільноту. Це перегукується з ілюстрацією тетради Маршала Маклюена, яку він так само приводить для сигарети. Для нього сигарета дає цей спокій і впевненість, які починають переростати в їхню протилежність – нервовість, різкість та самотність. А потім повертаються знову в контексті ритуальності та участі в спільноті[2]. Ми припускаємо, що увагу слід зосередити на ритуальності, як передумові спільнотності, а не на прямому фізіологічному ефекті від куріння або курінні per se, як означують цей феномен Фред Девіс і Лаура Муноз, оскільки зазвичай перша спроба куріння приносить не надто велике задоволення і заспокоєння, і серед молодих людей практикується власне як «ритуал» входження в спільноту або навіть ініціація в «доросле життя», що є буквально копією ритуалів дорослішання в давніх індіанців[3]. Але про в це ми не будемо надто заглиблюватись, пізніше в нас буде нагода зосередитись на ритуальності.
Зараз повернемось до відповіді на вище поставлене питання. Так, як ми сказали, що фізіологічні аспекти куріння є другорядними, то це підводить нас до того, що куріння сигарет, люльки і т.д., стало суттєвим культурним феноменом. Насамперед, куріння стало обростати естетичними образами, які приписувались чоловічій аристократії. Суть справи була не стільки в тютюні, як в тому, в наскільки красиву попільничку струшується попіл чи наскільки професійне різьблення на люльці. Куріння раптово перестає бути просто звичкою, просто курінням, а стає зовнішньою самореалізацією людини, без якої вона не може обійтись. Так, тепер можна зустріти наукові статті, які покликані підкреслити шкідливість паління, але які тим не менш визнають, що спочатку варто змінювати мислення людей щодо уставлених в культурі образів:
Хлопчики бачать, як їхні дідусі чи батьки курять, тому вони думають, що це частина чоловічої сутності. Куріння розглядається як частина чоловіка і ознака його чоловічого авторитету. У будь-якому суспільстві загалом вважається, що жінкам не добре курити, але добре для чоловіків. Чоловік є босом, і куріння є символом цієї влади, і якщо жінка курить, це розглядається як загроза для чоловіка та його мужності. Крім того, якщо жінка курить, вона вважається непристойною як морально, так і сексуально[4]
Також, як ми побачили вище це стає ще одним з інструментів підкреслення «місця під сонцем» чоловіків і жінок. Очевидно, куріння відіграє тут опосередковану роль, просто цю новинку підлаштували під пануючий світогляд. Хорошим унаочненням цього може бути дослідження 2017-19 років, яке мало на меті встановити вплив куріння на стигматизацію всередині спільноти. Результати продемонстрували, що здебільшого дівчина, яка курить сприймалась «набагато менш симпатичною, набагато менш доброю, набагато менш жалісливою і більш схильною до обману, коли вона курила сигарету. Нарешті, учасники, які ніколи не вживали тютюн, сприймали дівчину на фото менш симпатичною та популярною, коли вона викурила сигарету»[5]. Також куріння розглядається як елемент влади, що ми й можемо побачити протягом всієї історії в образах мужніх чоловіків, які курять сигарети: від аристократії часів відкриття Нового Світу до брутальних чоловіків з фільмів та постерів 60-80-х років, сигарета в руках яких буквально уособлювала «чоловічність».
Таким чином сигарета набуває нового виміру – дискрімінуючого, а згодом і протестного. Оскільки з поширенням феміністичних рухів образ «курящої жінки» став дуже важливим. Відомий заголовок газети The New York Times 1929 року: «Group of Girls Puff at Cigarettes as a Gesture of «Freedom»»[6], який проголошував право жінок на куріння, а затяжка диму тепер набула образу самоствердження, незалежності та протесту. Потім цю тенденцію підхопили виробники сигарет, які побачили в такому протесті хороший маркетинговий хід, та відкрито виступили не так за права жінок, як радше за право жінок курити їхню продукцію. Але на цьому сигарета як засіб протесту свою історію не закінчила.
Зараз нам слід розглянути таке явище 60-х років як контр-культура, яка виражалась зокрема в ідеологічному русі Хіппі. Тут також, як ми вище згадували, можна виділити два вектори: куріння як самовираження в стосунку до інших та куріння per se. В культурі 60-х та її сучасних відголосках ми бачимо більше уваги до апології куріння per se (розширення свідомості, лікувальні ефекти – традиційна апологетика зі сторони представників контркультури, яка в кожній букві є відголоском підстав для куріння в шаманських ритуалах індіанців), але практичне застосування цього все ж залишається комунікативним. Сигарета та самокрутка з марихуаною стають жестами протесту та спробою висловити свою незгоду з пануючою культурою, вона не так цінна сама по собі, як в застосунку до діалогу з суспільством. З поширенням ідей контр-культури, яка стає «андерграундною», куріння змінює також і свою позицію у суспільному розподілі. Якщо ми казали, що на світанку поширення куріння в Європі, воно було радше ознакою аристократії, то з кінця 20 століття воно набуває рис своєї протилежності і стає ознакою бідної, не завжди освідченої і точно не аристократичної людини. Це особливо помітно в культурі східної Європи, де сигарета стала невід’ємним символом «гопника» — буквально архетипного кишенькового злодія з бідних районів міст. Константин Богданов в книзі «Повседневность и мифология» дає чудовий аналіз того, як зароджувалось народне сприйняття куріння і як сигарета ставала підставою для формування спільнот та комунікації між людьми, посилаючись на приклади з життя Росії 20 століття, яка висловилась в фольклорі.
В допомозі цій інтерпретації стоїть факт того, що існує розділення сигарет на преміум клас, люкс клас і нижчі класи. В сьогоденні людина, яка курить виключно преміумні сигарети скоріш за все є забезпеченою особою, для такої знімають реклами і роблять велику маркетингову компанію, надається особлива естетика самій сигареті та упаковці (яскравий приклад: сигарети Sobranie Black Russia or Sobranie Cocktail), чого не надається звичайним сигаретам. Це створює розрізнення між людьми, буквально повертає класовий поділ. І, очевидно, впливає на сприйняття сигарет в культурі суспільства. А з цього, ми схильні зробити висновок, що в сучасності сигарети стають протилежністю до ідеї спільнотності та колективу, а навпаки меседж куріння сучасності може бути проінтерпретований як засіб відокремлення персони від персони і спільноти від іншої спільноти.. Підводячи підсумки, феномен куріння в суспільстві значно більше загострений на непрямих ефектах від куріння, які мають суттєвий вплив на культуру та соціальне життя спільнот, аніж на фізіологічні наслідки куріння, такі як залежність чи задоволення, яке ніби отримує курець від нікотину.
На цьому моменті варто знову повернутись до ритуальності процесу куріння. Явище ритуальності, як ми побачили, з’являється в тому чи іншому вигляді на протязі всієї історії: це ритуалізація входження в коллектив, в новий етап життя. Але є також досі не досить глибоко заторкнуті явища ритуальності в значенні більш релігійному, навіть містичному. Тут безумовно варто сказати про ідею «розширення свідомості», яка, як нам видається, не потерпіла значних змін з часів індіанських ритуалів до часів хіппі, оскільки абстрактні концепти зберігаються. Але помітний також інший вимір цієї ритуалізованості: куріння також може стати засобом відверто містичних ритуалів. На цьому моменті ми й заторкнемо релігійну проблему і покажемо приклад, який просто не міг пройти повз нашу увагу, настільки він показовий. Сигарета стала набувати містифікованого значення, засобу для проведення ритуалів в буквальному значенні цього слова. І прикладом виступає ворожіння на сигареті, яке народ Росії поєднав з православною вірою. Нижче подаємо текст цього ворожіння з усіма ритуальними жестами:
Король дим-димок (задути сірник),
Помилуй мене (затяжка)
Приворожити раба Божого (повне ім’я чоловіка) (затяжка),
Щоб він їв – не наїдався (затяжка),
Пив — не напивався (затяжка),
До раби Божої (повне ім’я жінки) (затяжка),
Як корова до теляти (затяжка)
Як качка до каченяти (затяжка)
Щоб моє слово було міцніше за камінь (затяжка).
Амінь (затяжка). Амінь (затяжка). Амінь. (затяжка)[7]
Такий синкретизм, як відомо, релігії на користь не йде. І Церкві потрібно, очевидно, звернути увагу на такі випадки. Але стосовно нашої теми, то це чудова ілюстрація як проста сигарета, процес куріння обростає все новими і новими нашаруваннями: містичними, ідеологічними, соціальними і т.д. Червоною ниткою, що пронизує цю роботу, є переконання, що сигарета це вже давно не про куріння заради ефекту куріння, а засіб ствердитися в суспільстві, знайти своє місце, свою спільноту і своє самовираження. «Культура паління» це значно глибший вираз, ніж може здатись на перший погляд. Тому з практично-пасторальної точки зору, ми припускаємо, що намагання переконати людей не палити аргументами від моралі та від шкоди здоров’ю це не той шлях, на який потрібно кидати всі сили.
Тому в праці з курцями увагу слід зосередити на меседжі, який людина вкладає в це куріння і спробувати відштовхуватись від цього, а потім – штовхати людину, дати їй те, чого вона потребує. І самому явищу куріння слід надати більше уваги, оскільки людина може загубити себе в цьому процесі та стати частиною того, що мало б розширити її комунікативні можливості.
Очевидно, що дана робота не є вичерпною працею, та торкається тільки декількох окремих аспектів всього феномену. Проте, сумарно, вона демонструє внутрішній вимір феномену паління, що присутній в найрізноманітніших виявах в соціокультурному середовищі людини.
Денис Хром’як
Бібліографія:
- Богданов К. Повседневность и мифология, Санкт-Петербург: «Искусство — СПБ», 2001 г.
- Киселева Ю.М. «Магия и поверья в Московском медучилище» // Живая старина, № 1 (записано со слов студентки московского мед. училища в конце 1980-х гг.).
- Aronson, O., Bergh, D. (2019) «Smoking motivation in the face of stigmatization: A Bourdieusian analysis of Impressions» // Stigma and Health 4(1): 30-37
- Davis, F. and Munoz, L., 1968. «Heads and Freaks: Patterns and Meanings of Drug Use Among Hippies» //Journal of Health and Social Behavior, 9(2), pp. 156-164
- Henningfield, Jack , Sweanor, David T. , Rose, Christine Ann and Hilton, Matthew J.. «smoking«. Encyclopedia Britannica, 2 Nov. 2021.
- Mishra S, Mishra M. «Tobacco: its historical, cultural, oral, and periodontal health association» // Journal of International Society of Preventive & Community Dentistry. 2013;3(1):12
- The New York Times, Arhives, April 1, 1929, Page 1. https://www.nytimes.com/1929/04/01/archives/easter-sun-finds-the-past-in-shadow-at-modern-parade-lone-prancing.html
- Wachs, A. (2012). The Triptych Tetrad: Marshall McLuhan’s Neo-Medieval Communication Theory (Doctoral dissertation, Duquesne University)., 43.
[1] Henningfield, Jack , Sweanor, David T. , Rose, Christine Ann and Hilton, Matthew J.. «smoking«. Encyclopedia Britannica, 2 Nov. 2021, https://www.britannica.com/topic/smoking-tobacco.
[2] Wachs, A. (2012). The Triptych Tetrad: Marshall McLuhan’s Neo-Medieval Communication Theory (Doctoral dissertation, Duquesne University)., 43.
Retrieved from https://dsc.duq.edu/etd/1320
[3] Henningfield, Jack , Sweanor, David T. , Rose, Christine Ann and Hilton, Matthew J.. «smoking«. Encyclopedia Britannica, 2 Nov. 2021, https://www.britannica.com/topic/smoking-tobacco.
[4] Mishra S, Mishra M. «Tobacco: its historical, cultural, oral, and periodontal health association» // Journal of International Society of Preventive & Community Dentistry. 2013;3(1):12.
Retrieved from www.ncbi.nlm.nih.gov
[5] Aronson, O., Bergh, D. (2019) «Smoking motivation in the face of stigmatization: A Bourdieusian analysis of
Impressions» // Stigma and Health 4(1): 30-37
https://doi.org/10.1037/sah0000118
[6] The New York Times Archives, April 1, 1929, Page 1. https://www.nytimes.com/1929/04/01/archives/easter-sun-finds-the-past-in-shadow-at-modern-parade-lone-prancing.html
[7] Kiseleva Y. M. «Magic and beliefs at the Moscow medical school» // Living antiquity. 1995. № 1. С. 23 (recorded from the words of a student of Moscow medical schools in the late 1980s.) (Translated from russian by Denys Khromiak)
