Зароджується в ХІІ столітті. Своїм зародженням завдячує буддійському монаху Ейсаї, котрим це вчення привезено з Китаю. Таким чином воно опинилося в Японії. Дзен буддизму довелося пройти складний шлях свого становлення протягом багатьох століть, втім незмінними залишаються його принципи.
Виділяють три школи японського дзен буддизму, які відрізняються своїми особливостями та історіями. Перше місце посідає школа Ріндзай. Виникає в Японії як перша школа дзен буддизму. Традиційно адептами школи слід вважати самураїв та впливу ідеології на утворення кодексу бусідо. Школа Ріндзай використовує коани – коротенькі оповідання-загадки, котрі сприймаються інтуїтивно. Головна мета – надання учневі імпульсу, завдяки якому є можливість розуміння суті вчення та досягнення просвітництва. Адептами школи практикується медитація.
Друга позиція відводиться школі Сото. У ХІІІ столітті монах Доген привіз вчення школи Дзен з Китаю сюди. Згідно історичної довідки, дзен поширювався серед нижчих верств суспільства. Головна практика школи Сото – медитація дзен в сидячій позі.
Третя позиція займається школою Обаку. Її формування відбулося у ХVІІ столітті. Основоположником став китайський монах Іньюань Лунці. Школа має головний місцевий храм Мампукудзі (місто Удзі). Спочатку функції настоятелів виконували китайські монахи, а вже потім японські. Спостерігається сьогоденне читання сутр китайською мовою серед японців. Основною медитативною практикою дзен буддизму виявляється медитація дзен в сидячій позі, хоч вона і притаманна для школи Сото , але входить в практику усіх дзен шкіл. Медитація дзен приділяє особливу увагу до правильної пози. Сьогодні можна побачити здійснення медитації дзен на стільці.
Виникає питання: що роблять люди в момент сидячої медитації? І ось тут можна побачити відрізнення медитації дзадзену від усіх інших. Якщо під час дзен медитаційних практик основна увага зосереджена на якомусь образі, думці, то в дзадзені важливо зберігати позу, слідкуючи за диханням. Значить тут відсутня мета досягнення. Ось тому і названий дзадзен «сидячою медитацією». Адже у ній важливо пам’ятати про власне дихання. З однієї сторони таке практика медитації є легкою, а з іншої – витрата часу, пройдуть роки, доки навчишся.
Якщо ж дивитися на Дзен в інституційному розвитку, то тут варто виділити три основні японські традиції: Сото, Ріндзай, Обаку. Домінуючими є перші дві, а менш – третя. Наявне існування дзен – організацій, якими була привернена увага Заходу, серед них такі як Санбо Кьодан, а також Товариство ФАС (засновник Шінічі Хісамацу разом зі студентами Кіотського університету).
В такий спосіб Дзен почав поширюватись Японією на увесь західноєвропейській (Норвегія, Польща, Німеччина, Хорватія, Швейцарія) та континентальний світ (США).
Пегас
