Ібн Сіна вважається яскравим представником східного арістотелізму, видатним науковцем Середньовіччя, філософом та лікарем.
Народився 16 серпня 980 року в м. Бухарі. Походив зі знатної арабської родини, перейнявши від свого батька лікарську справу. Крім того, Ібн – Сіна займав посаду лікаря при саманідських емірах та дайлемітських султанах, а потім візиря у місті Хамадані.
Ще ранніх своїх літ був надзвичайно обдарованим хлопчиком, йому не було ще й десяти років як він вже на пам’ять повністю вивчив Коран. Після того, батьки відправили хлопця в школу для вивчення мусульманського законознавства.
Ібн – Сіна був молодшим серед своїх однокурсників, але через свою обдарованість зумів зацікавити дорослих людей та слухачів, які оцінили його розум та здібності, кожного разу приходячи до нього за порадою. Хлопцеві було лише 12 років.
Під керівництвом приїжджого вчителя та науковця Абу Абдалаха Наталі, Ібн Сіна вивчає логіку, філософію, астрономію та геометрію. Геометрія, логіка та філософія давалися молодому Хусейну в знаки. Проте дуже швидко він зацікавився твором філософа античного часу – Арістотеля. Він ніяк не зміг зрозуміти філософський твір «Метафізика», адже він здавався дуже важким для нього. Але на превелике диво, зрозуміти твір античного філософа Арістотеля допомогла книга коментарів до Метафізики, написана рукою арабського філософа Аль-Фарабі.
У 16 років –, Ібн Сіну запрошують до міста Бухари для лікування місцевого еміра. Лікар Авіцена (Ібн Сіна) займався вивченням медицини, робив записи спостережень за хворими, що дало змогу поповнити його досвід застосуванням лікарських прийомів, які не можна зустріти в книгах.
У 1002 році після осади міста Бухарі турками та падіння династії Саманідів, молодий лікар направляється в містечко Ургенч , потім в місто Хорезму до правителів. Після своїх навиків лікаря, жителя стали називати Ібн Сіну «князем лікарів».
У 1008 році після відмови від служіння султану Махмуду Газневі, йому доводилося скитатися у пошуках благополучного життя. Навіть під час своїх довгих переїздів, лікареві доводилось писати свої праці, сидячи в сідлі свого коня.
З 1015 по 1024 роки – жив у місті Хамадан, поєднуючи свою наукову діяльність та з активною участю у державно – політичних справах при еміраті.
Отримує посаду візира від еміра Шамса ад – Давла, якого йому вдалось вилікувати, проте тільки нажив ворогів у найближчому військовому оточенні. В його оточенні з’явилися зовсім «нехороші добродії», звинувативши Ібн – Сіну у деяких справах, до яких той не мав жодного відношення. Вимагали від еміра його страти, проте представник емірату відхилив страту, замінивши її вигнанням лікаря за межі володінь. Та невдовзі емір серйозно захворів, пройшло всього лише 40 днів. Хвороба еміра заставила його відшукати мудрого науковця – лікаря. На цей раз Ібн Сіну було призначено міністром еміра.
За спробу переходу на службу до правителя Ісхфана, міністра еміра аж на 4 місяці було ув’язнено у фортеці. З 1023 по 1037 роки, Ібн Сіна останні чотирнадцять своїх років прослужив в Ісфахані, при дворі еміра ад – Давла. Йому було створено відповідні нормальні умови, щоби спокійно займатися науковою діяльністю. Ібн — Сіну призначають лікарем та радником при емірі, який завжди супроводжував у військових походах і був вірним еміру. Філософ звертається до вивчення літератури та філології, продовжує далі займатися науковою діяльністю. Написав велику працю, яку назвав «Канон лікарської науки».
Багато його наукових праць, таких як «Кітаб уль -інсаф» (Книга справедливості),при нападі на Ісфахан в результаті пожежі згоріли. Під час військового походу правителя Ісфахану – еміра ад – Давла, Авіцена отримує важку хворобу шлунка, він не зумів себе вилікувати від неї. Ібн Сіна (Авіцена) помирає у червні 1037 року у місті Хамадані, при Абасидському халіфаті. Перед своєю смертю він написав заповіт і передав його якомусь незнайомцю.
У заповіті йшлося про звільнення усіх рабів, їхнє нагородження за служіння Авіцені, а також роздачу усієї власності бідним людям. Авіцену було поховано біля місцевої стіни у місті Хамадан, а вже потім через вісмім місяців його прах було перевезено в Ісфахан та перепоховано у мавзолеї еміра, якому той служив честю та правдою.
Стрикалюк Богдан – магістр релігієзнавства
