А тому, для не допущення такої загрозу, постмодернізму потрібно було встановити відповідні межі людини аби та не втручалася в еволюційний процес природи, суспільства та культури.
Властивими постмодернізму є пошуки універсальної художньої мови. А це насамперед:
а) близькість та зрощення різних художніх напрямків;
б) анархічний стиль, безкінечна багатоманітність, еклектизм, колаж, суб’єктивний монтаж.
Характерні також постмодерністські риси:
- орієнтування постмодерної культури на «масу» та «еліту» як суспільні прошарки;
- істотна впливовість мистецтва на політику, інформатику, релігію як поза художні сфери людської діяльності;
- плюралізм стилю;
- широка цитація у творіннях постмодерну мистецьких творів попередніх епох;
- іронізація художніх традицій минулої культури;
- використаний ігровий прийом у створенні мистецьких творів.
Значить відбувається своєрідна усвідомленість переорієнтації з творчості на компіляцію та цитування. Але творчість за постмодерністським баченням не може бути рівна творінню. Якщо в модернізмі працювала система «художник- мистецький твір», то в постмодерністський час акцент зміщувався іншій системі «мистецький твір — глядач», відтак принципово змінювалася художня самосвідомість. Таким чином акт сприйняття має більш вагоме значення аніж «творець».
Постмодерністський художній твір мають побачити, він повинен бути виставленим на показ, його існування з відсутністю глядача неможливе. Здійснюється перехід від твору художника до «художньої конструкції». Західноєвропейська культура ХХ століття зуміла накопичити величезний ціннісний потенціал, який складали наступні досягнення:
а) збережене середовище людського перебування;
б) створені благо приємні умови індивідуального розвитку;
в) формування гідної якості людського життя;
г) реалізація потенціалу творчості у всіх сферах діяльності людини.
Майбутнє завдання полягає у використані у формі діалогу та співробітництва на практиці усіх цінностей культури Західної Європи, враховуючи історичні умови, які змінюються.
Пегас
