Релігія виникла в Персії задовго до початку нашої ери. Обличчям, який заснував релігію, прийнято вважати Шенраба Міво. Надалі релігія проникла в Центральну Азію, в країну Олмо Лунгрінг, а звідти вже в Тибет. У той час на території сучасного Тибету існувала держава Шанг-Шунг, в якому релігія знайшла багатьох своїх послідовників. Бон залишалася домінуючою релігією Тибету до середини IX століття. У той час діючий на той момент правитель Тибету разом з рештою аристократії прийняв буддизм і почав його насадження.
Подальші спроби послідовників бон повернути релігії статус основної так і не увінчалися успіхом. Основною причиною для цього було географічне положення Тибету між буддистськими країнами, які не були зацікавлені у відновленні чільної ролі бон. Проте, релігія продовжувала існувати і сповідуватися багатьма сім’ями. Під впливом буддизму бон був істотно змінений. У нього були включені поняття карми і реінкарнації, від буддизму були також перейняті інституції чернецтва і монастирів. Незважаючи на те, що буддизм і бон є різними і несхожими одна на одну релігіями, історія дає приклади їх синтезу і взаємопроникнення. Підставою для цього може служити те, що деякі древні мудреці, наприклад, Дренпа Намкая, перейшли з бон в буддизм, але тільки з метою збереження ідей бон і просування їх в рамках буддизму.
Ще до взаємного проникнення з буддизмом бон була досить незвичною релігією з низкою цікавих вірувань. Вона включала в себе елементи шаманізму, фетишизму і демонології. На думку бонпо, існувала величезна кількість різних духів. Всі вони були ворожі людині і мали риси демонів. Якщо когось із цих демонів задобрити або перемогти, він переходить на сторону чесноти. Людина ж повинна була, по-перше, зберігати себе фізично і духовно і, по-друге, задобрювати або перемагати духів. Кожна людина, незалежно від своєї професії, повинна була робити це по-своєму. Також, крім духів, існували ще й божества, вони були переважно жіночої статі. Але верховне божество називалося «Небесний Наставник» і було чоловічої статі.
Сім’ї з Тибету, які сповідують бон, ніколи не прагнули до управління та радіомовлення політичних амбіцій. Керівництво буддистської громади ніколи серйозно не турбувалася з приводу можливої реставрації бон, оскільки вона завжди була сильно утиснена різними буддистськими сектами. Офіційне ставлення до бон з боку буддистів в цілому завжди було дещо презирливим, але в той же час іноді змінювалося.
П’ятий Далай Лама, який прийшов до влади в 1617-му році, підвищив статус сімей, які сповідують бон, і зробив їх високопоставленими буддистськими сановниками. Він також визнав бон частиною езотеричної науки. Але після смерті п’ятого Далай Лами ставлення до бон стало більш ворожим. Наступним Далай Ламою, який зробив крок назустріч старій релігії, був чотирнадцятий Далай Лама.
Популяризуючи ідею толерантності і бажаючи об’єднати біженців з Тибету, в 1988-му році він відвідав бонский монастир і громаду. Повторне відвідування монастиря відбулося в 2007-му році.
Бонська громада являє собою релігійну меншину Тибету. Найбільш представлена ця релігія на півдні регіону. Всього на сьогодні існує понад 200-х бонських монастирів.
Іван Гудзенко