Все це можна віднести до поняття «довершеність», «довершене» і близькому йому за значенням, що є – «завершеність».
Поняття довершеності обділене увагою філософії. Я випадково натрапив на нього у Аристотеля. Правда, він його використовував для ідей цілого і завершеного, фактично демонструючи його універсальність. Але формула Аристотеля була лише дещо більш розширеного трактування, що дають Словник української мови і Великий тлумачний словник української мови.
Зате там була присутня одна значима формула – формула межі. Межа – суть буття речі; межа для пізнання.
Що цікаво, практично в той же період часу на Сході в Індії Будда виголосив свої знамениті короткі висловлювання, зібрані у «Сутру про найвищу мудрість» у сто тисяч рядків (Щатасахасрика Праджнянараміта сутра). Одна з них суголосна словам Аристотеля про межу.
- 1066. Якщо пізнати істинну межу, то будуть пізнані коротко і детально всі, без винятку, елементи.
- Переможець, а що таке – істинна межа?
- Відсутність межі – це істинна межа.
Формула Будди так і лишилась не прочитаною.
Я згадав про ці дві особистості і їх висловлювання, тому що саме поняття довершеності приховує у собі відповідь на слова Будди про суть межі і, значить, надає можливість пізнати коротко і детально всі без винятку елементи.
ДОВЕРШЕНІСТЬ
У словниках української мови довершеність тлумачиться як те, що не має жодної вади; чому властива повнота необхідних позитивних якостей; викінчений; і довершений у такому розумінні: «Серед огорожі стояв високий стіжок пахучої трави, тільки що вчора накиданий і довершений» (Іван Франко, IV, 1950, 421).
Допоміжні визначення, для повної картини значення довершеного, чи завершеного і досконалого, що вважається синонімом довершеного.
ПОВНОТА́,
- Вичерпна достатність, повний склад, необхідна кількість чого-небудь.
- Вищий ступінь чого-небудь.
СУКУ́ПНІСТЬ, Неподільна єдність чого-небудь; загальна кількість, сума чогось.
ЗАВЕ́РШЕНІСТЬ, Досконалість, найвищий рівень у викінченні чого-небудь.
досконалий
1) Який має потрібний ступінь довершеності. || Який визначається повнотою позитивних якостей; довершений.
2) Повний, абсолютний.
Отже, якщо пройтись по значенням слів, які використовуються для тлумачення довершеності, чи близьких йому по значенню завершеності і досконалості, то вимальовується загальна картина чогось, що зібране повністю у собі для максимального, якщо не абсолютного прояву своєї властивості чи ідеї.
Такий стан чогось гарно характеризують слова – без вади. Все в собі. Ніщо ні додати, ніщо ні відняти — інакше щось буде з вадою: неповним, незавершеним, недовершеним.
Але така концентрація повноти вимагає існування області поза собою, поза зібраністю, тому що дані ознаки вимагають умови відсутності чогось десь, бо воно зібране все в собі. А це «десь» є і не може бути нічим іншим, як областю поза собою.
Отже, довершеність, будучи повнотою чогось, поєднується також з відсутністю чогось поза цією повнотою – відсутністю поза собою.
Це досить-таки очевидно, і тому, коли задати просте питання, що є поза собою, своєю зібраністю, то відповідь буде теж простою і очевидною – відсутність себе, що є – ніщо себе.
Ніщо себе не є беззмістовною пустотою, бо воно не є просто ніщо, а є саме ніщо чогось. Якщо довершеність є позитивна повнота, то позитивною є і відсутність, присутність якої вона вимагає, і, таким чином, переносить на неї свою позитивність.
Чи може ця відсутність бути проігнорована як щось незначне і допоміжне, а позитивна присутність братися сама по собі? У словниках так і робиться, коли наголошується, що довершеність – це повнота позитивних ознак.
Однак повна концентрація, зібраність, сукупність чогось вимагають іншої умови себе такого існування – обмеженості. Обмеженість тлумачиться так.
ОБМЕ́ЖУВАТИ і рідко ОБМЕЖОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМЕЖИТИ, жу, жиш, док., перех.
- Установлювати певні межі чого-небудь; зв’язувати щось обмежувальними умовами.
- // Не допускати поширення чого-небудь; локалізувати.
- Бути межею чого-небудь; відділяти, відгороджувати щось від чого-небудь.
Очевидно, що повнота чогось має бути нерозпорошеною, локалізованою, обмеженою.
Тоді виникає інше просте питання – що обмежує позитивну повноту довершеності?
За Аристотелем, межа – суть буття речі, ознака її конкретності і визначеності, що є умовою її пізнання.
Довершеність є названою, а значить, є конкретною і визначеною, і відповідно цьому має бути обмеженою. Але що обмежує її? А що її може обмежувати, крім відсутності, яка оточує повноту чогось, повністю її охоплює, їй протистоїть?
Отже, відсутність не може бути відкинутою і проігнорованою, бо вона є межею зібраності чогось, обмежує довершеність, надає її повноті конкретності і визначеності.
Але те, що обмежує, саме має бути конкретністю і визначеністю, а що може надати відсутності такого статусу, тобто обмежити його, як не присутність – повнота позитивних властивостей? Серед двох не має нічого третього, щоб воно могло виконати функцію межі для відсутності.
Така умова означає концентрацію, зібраність вже самої відсутності у свою довершеність, при цьому поза нею – її повнотою – присутність виконує роль її відсутності, бо у області присутності ніщо з відсутності не присутнє, тобто там вона відсутня, а відсутність виконує функцію межі і тому присутність стає вже межею відсутності і надає їй конкретності і визначеності.
У вступі були приведені слова Будди, які не були ще розкриті:
«Відсутність межі – це істинна межа».
Тепер достатньо додати три слова, щоб вони стали зрозумілими:
«Відсутність межі поза собою – є істинна межа межі».
П’ятьма словами Будда визначив суть довершеності межі як ідеї (відсутність поза собою) і суть відсутності як такої, що виконує роль межі.
Система з двох — тепер можна сказати протилежних двох – є замкнутою в собі і на себе. Кожне з них, протилежностей, служить межею одне одному, і суть існування двох – це надання кожному з них, через протилежне, об’єктності і визначеності, оскільки ніщо саме по собі не може себе обмежити, а значить, визначити.
Ось таким виявився прихований зміст поняття «довершеність», зміст, який вводить філософію протилежностей.
Олександр Білий
