Народилася 1871 року в місті Новоград- Волинський (Житомирська область) в сім’ї дворян, які вважаються прямим нащадками козацької старшини, за конфесійною приналежністю – православних.
Її батьки – Петро Антонович та Ольга Петрівна Косачі. Батько був вихідцем із родини дворян Чернігівської губернії, юрист за професією.
Матір також походила з дворян, отримала кар’єру етнографа, увійшла в жіночий рух. Значний вплив на формування соціалістичних поглядів майбутньої української поетеси здійснив відомий публіцист, літературознавець, науковець і фольклорист Михайло Драгоманов.
Родина Косачів поселилася на Волині 1868 року, незадовго до народження української письменниці. Разом зі своїм братом Михайлом навчалися у приватних вчителів. У чотирьохрічному віці дівчинка навчилася читати.
У 1876 році — мама з дітьми виїжджає в столицю, щоби попрощатися з братом Михайлом Петровичем Драгомановим, який вирушає за кордон. Влітку сім’я відпочиває в Жаборицях. У ньому Леся через розповіді Ольги Петрівни дізналася про мавку, ознайомившись зі справжнім фольклором українського народу. Ольга Косач займалася збиранням цілої колекції різних пісень та орнаментів.
У 1878 році — були на всесвітній виставці в Парижі, на якій зустрілися з маминим дядьком Михайлом. Опікувалася Лесею та її братом Михайлом тітка, водночас сестра батька — Олена Антонівна, залишивши помітний слід у майбутньому творчому житті дочки Олени Косач. У тому ж році імперіалістичним указом Міністра внутрішніх справ було переведено Петра Антоновича — батька Лариси (Лесі Українки) у Луцьк на постійну роботу. В 1879 році батько набуває майже чотириста сімдесят дві десятини землі, з врахуванням садиби у селі Колодяжне Волинської області. Того ж року була заарештована тьотя Лесі за спробу у замаху на життя шефа жандармів Дрентельна, відправлена до Олонецької губернії, пізніше — заслана в Сибір на п’ять років.
Звістка про заслання Олени Антонівни – сестри Лесиного батька дійшла до неї. З 1879 по 1880 роки пише перший вірш «Надія». У 1880 році вчителькою з музики для Лесі Українки стає тітка Олександра Шимановська. У 1881 році стан здоров’я Лесі почав погіршуватися, нестерпний біль відчувався у праві нозі та передавався по руках. Леся та Михайло були привезені Ольгою Петрівною в Київ, де проходили навчання в гімназії. Леся вивчала гру на фортепіано в дружини відомого композитора Миколи Лисенка – Ольги Олександрівни.
Весною 1882 року — родина Косачів переїздить в Колодяжне. У селі народжуються три Лесиних сестри і брат – Оксана, Ісидора, Ольга та Миколай. Навчаючись в Києві, разом з Михайлом займаються вивченням грецької та латинської мови. У 1883 році в молодої поетеси було діагностовано туберкульоз кісток. Професором Рінеком було зроблено операцію лівої руки з видаленням кістки, враженої хворобою туберкульозу. Їй категорично було заборонено думати про музичну кар’єру. Зі столиці повертається в село Колодяжне, здоров’я нормалізується, з маминою допомогою вивчає французьку та німецьку мову.
У 1884 році продовжує активну діяльність. З’являються її перші вірші на рідній мові, опубліковані в львівському журналі «Зоря». Навчається в Київській художній школі Мурашко. Залишилася картина, намальована масляними фарбами власноруч Лесею Українкою. Будучи поліглотом, матір Лесі Українки самостійно навчала дочку, підвищуючи її інтелектуальний рівень. У дев’ятнадцятирічному віці Леся стала укладачем українського навчального посібнику «Стародавньої історії східних народів». Нею на українську мову були перекладені твори Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера. У 1891 році в Галичині та Буковині зустрічається з видатними особистостями – Іваном Франком, Ольгою Кобилянською, Василем Стефаником та іншими.
Важке захворювання змусило Лесю лікуватися. Лікування поетеси проходило в різних європейських країнах – Німеччині, Австро – Угорщині, Італії, Єгипті, а також перебувала на Кавказі, в Одесі та Криму. Зустрічається у 1907 році в Києві з Климентом Квіткою, з яким налагоджуються приємні інтимні відносини і переїздить з ним в столицю. У столичній церкві вінчається з Клмиментом, оформлює свідоцтво про шлюб. 5 травня 1907 року — закінчує драматичну поему «Айша та Мохаммед», у травні – поему «Кассандра» . 12 травня 1907 року — в альманах «Із неволі» направляє ще одну поему «На руїнах». Продовжувала роботу над творами «В пущі», «Руфін та Присцілла». У неї почала прогресувати крім хвороби туберкульозу кісток — нирки. Навіть у хворобливому стані, письменниця не зупиняється в творчості. Збирає фольклор зі своїм чоловіком Климентом Квіткою, на Кавказі пише драму – феєрію «Лісова пісня», а потім «Оргію».
В Грузію, точніше у Сурамі приїздить Ольга Косач, щоб відвідати у хворобливому стані доньку. 19 липня 1913 року, у сорока двох річному віці помирає відома на увесь світ дочка українського народу – Леся Українка. Її було поховано на Байковому кладовищі, в місті Київ.
Богдан Стрикалюк