Оскільки Ви нещодавно видали книгу «Велика Волинь і мусульманський Схід», тому наша розмова буде на часі та допоможе читачам відкрити іслам на території Великої Волині.
Що таке Велика Волинь у Вашому розумінні ?
Є чіткі історико-географічні межі регіону. Це сучасні Волинська, Рівненська, частково Хмельницька, Житомирська, Тернопільська та Львівська області; якщо ж ідеться про ранньосередньовічний період (коли термін «Волинь» і з’явився), то це ще й прикордонна з Україною територія Польщі й Білорусі. Використовують поняття «Велика Волинь» для того, щоб не плутати з Волинською областю.
Чому Ви вирішили написати книгу про іслам на території Великої Волині, яку часто вважають територією українського та російського православ’я?
Як і іслам та юдаїзм, християнство – це релігія, яка свого часу прийшла на Волинь. Але, як ми знаємо, наприклад, із історії XVI-XVII ст. Волинь була одним із регіонів, де тривало протистояння між православним і католицьким світами, і тут же в той період поширювався протестантизм. Тому вважати Волинь тільки «православною» (як і Україну в цілому) – це просто конфесійний стереотип, і не більше. Так, православ’я домінує на сучасній Волині, але історично цей регіон був дуже розмаїтим у конфесійному плані.
Які відомі перші письмові згадки та джерела про іслам на території сучасної Великої Волині ?
Передусім, це місцеві інвентарні акти, де згадується тогочасне мусульманське населення, наприклад, Акти поділу Острога між синами В.-К. Острозького від 1608 й 1620 року, а також свідчення деяких мандрівників. Існують і спеціальні документи, наприклад, привілей волинським татарам короля Міхала (1669 рік). Тобто переважно це джерела XVII ст., а взагалі, якщо говорити про найдавніші, то це реєстри Тетонського ордену XIV ст., де вже йдеться про татар у Литві й деяких регіонах на південний схід від неї, не виключено, що й про Велику Волинь.
Коли вперше приходить іслам на Велику Волинь і чи є якісь історичні хроніки, що місцеві жителі приймали іслам та ставали мусульманами ?
Початок XVI ст., коли на Волині з’явилися компактні татарські поселення. Уже в XVII ст. фіксуємо змішані шлюби, тобто передусім конверсії відбувалися таким чином. Не виключено, що були й інші випадки, але в абсолютній більшості мусульманами були саме татари та їхні нащадки, бо зміна віросповідання на той час була справою, яка могла спричинити негативні соціальні наслідки.
Відомо, що іслам розділений, так само як і християнство, на течії, найбільшими з яких є суніти і шиїти. Мусульмани якої течії приходили на Велику Волинь ?
Є дослідники, які відшукують шиїтський слід серед татар Волині, Польщі, Литви, Білорусі; окремі збережені тексти свідчать про те, що серед місцевих мусульман були суфії-містики ордену Бекташів, які в дечому близькі до шиїтів (попри формальну належність до сунізму). Утім в абсолютній більшості, як і кримські татари, це були ханафіти-матуридити, найпоширеніша школа сунізму серед тюркських народів.
У своїх публікаціях та загалом у цій книзі Ви пишете про Західних, Волинських татар, татар-липок. Це одні і ті ж татари? Звідки походять ці люди? І взагалі, чи є в незалежній Україні волинські татари? Розкажіть про це нашим читачам.
Це так звані татари-липки («литовські», як вони самі себе називали) – група, першопочатково дуже близька в етнічному плані до «кипчацьких» татар; потім, в наслідок міграцій (полону, переселення та ін.) з Криму, тут же з’явився й «огузький» тип; тобто антропологічно частина була більш монголоїдна, частина – європеоїдна. Пізніше, в результаті змішаних шлюбів, деякі татари вже практично не вирізнялися серед місцевих. Їхні нащадки й досі живуть на всій західній Україні.
Декілька років тому віднайшовся «Острозький Коран», що це за книга? Якою мовою він написаний і чому саме така назва – «Острозький Коран»?
Не те, щоб він знайшовся. У музеї книги Острога цей документ зберігався з 90-их років, просто ніхто з фахівців його ґрунтовно не досліджував. Як і будь-який Коран, мова тексту – арабська, але є деякі молитви на початку й в кінці рукопису (додатки, бо саме текст Корану незмінний і однаковий для всіх мусульман), які записані татарською й староукраїнською мовами, проте арабськими літерами. Датовано рукопис 9 квітня 1804 року. Називаємо «Острозький», бо більше таких примірників в Україні немає: всі інші Корани – це тексти, переписані в Кримському ханстві, а ось переписаних саме тут, місцевим писарем (його звали Мустафа Адам Алі Лебедзь, відоме прізвище серед острозьких татар), більше немає.
У Вашій книзі є невеликий розділ про Ювківецький хамаїл. Розкажіть, що таке «хамаїл», тому що я більш ніж впевнений, що більшість наших читачів не знає, значення цього слова, а також, що таке Ювківецький хамаїл?
Це молитовник, записаний так само староукраїнською (з фрагментами арабської й татарської), укладений у Ювківцях (Хмельницька обл., Білогірський район) десь у 50-их роках ХІХ ст. Зберігся як реліквія однієї родини. Саме слово «хамаїл» означає «той, що носять у руках», тобто – це книга, яка постійно поряд. Цікаво, що там є тексти молитов за султанів Османської імперії, які жили ще в XVIII ст.; як і всі мусульмани-суніти регіону в ті часи, місцеві татари визнавали їх халіфами, намісниками Пророка. Окрім молитов, є в хамаїлі різні рецепти, замовляння тощо.
У яких містах, селах Великої Волині були мечеті ?
Стовідсотково відомо, що була мечеть в уже згаданому селі Ювківці (діяла до 1930-го року), а також в Острозі (до кінця ХІХ ст.). Про інші мечеті невідомо, але молитися могли татари й у своїх будинках.
Чи були на території Великої Волині Медресе?
Якісь початкові знання ще в XIX ст. старші мусульмани давали молодшим, а деякі їхали на навчання до Криму й далі. Своїх освітніх закладів не було.
На Ваш погляд, за останні роки Вашої плідної наукової та громадської діяльності змінилося ставлення жителів Великої Волині до мусульман та ісламу ?
Я думаю, що тут питання не в моїй праці, а в тому, що нині на слуху татарська тематика, передусім пов’язана із Кримом. Українці, особливо патріотично налаштовані, розуміють, що кримські татари – це патріоти України, чимало з яких змушені були виїхати з півострова, зокрема й на Волинь. Тому й деякі упередження щодо ісламу й мусульман нині «не в тренді», скажімо так, і цією ситуацією треба користуватися для того, щоб взаєморозуміння було ще тіснішим.
Ваші побажання нашим читачам ?
Добра й успіхів в усьому доброму!
Розмовляв Ігор Дмитрук
