Посткапіталістичний комунізм

21813949_belov (2)Визначення поняття

При слові «комунізм» (далі – К.) викає стійка асоціація із Радянським Союзом. Одначе зразу ж необхідно заперечити, що марксизм-ленінізм та К. не є тотожними поняттями. Є безліч інших ідей.

К. – ідеологія побудови суспільства із суспільною формою власності над виробництвом та розподілом доходів між всіма членами суспільства, а отже і всезагальної рівності, а також стан суспільства, де було досягнено вказані ідеї. І ніякому разі – це не правління комуністичних партій. Для цього є адекватний термін – комуністичний режим.

В основі даної ідеї лежить комуна, себто спільнота людей, яка ґрунтується на усуспільнені майна та праці її членів. По-суті, будь-яка філософія, що говорить нам про організацію комун, як спосіб існування людей, має право називатися комуністичною.

Марксизм-ленінізм не буде розглядатися в даній статті по тій причині, що він допускає комунізм лише після стадії соціалізму. Схематично це виглядатиме так: капіталізм → соціалізм → К. Автора цікавлять ті ідеї, які пропонують перехід до К., минаючи перехідну стадію. Схема: капіталізм → К. Таке розділення є логічно обґрунтованим, адже посткапіталізм – це та суспільно-економічна система, що гіпотетично встановиться після завершення капіталізму.

Варіанти

Античний К. Паросток комуністичної ідеї відсилають аж у часи Еллади, а саме до праці «Держава» Платона. Він і створив прототип терміна «комунізм». Філософ вбачав зміст життя у щасті, яке кожна людина має відчути за життя. А щастя людини залежить від суспільства. А щастя в суспільстві немає, тому що там панує нерівність. А отже треба впроваджувати всезагальну рівність (соціальну).

Християнський К. Багатьом таке словосполучення здається непоєднуваним, і може навіть скластися враження, що така ідеологія сформувалася під впливом марксизму в християнському середовищі. В дійсності все практично навпаки. Власне християнський К. почав формуватися ще в перші століття нашої ери. Апологети стверджували та стверджують, що Ісус проповідував про створення суспільства на комуністичних засадах. Як докази, вони наводять слова із Біблії, де вказується на те, що рані християни жили мало не комуною. Також згадується притча про працівників у винограднику, де виражено принцип: «від кожного – по можливостях, кожному – по потребі».

Він сказав їм: Рушайте й ви на мій виноградник, і, що належатиме вам, дістанете. А коли настав вечір, сказав господар виноградника урядникові своєму: Поклич робітників і роздай їм заплату, причому почни з останніх до перших. Коли прийшли ті, що працювали з одинадцятої, то дістали по динарію. А ті, що прийшли першими, гадали собі, що вони одержать більше; але одержали й вони по динарію. А коли одержали, почали дорікати господареві дому.  І казали йому: Оці останні працювали одну годину, а ти порівняв їх з нами, хоч ми зазнали труднощів дня у спеку. А Він у відповідь сказав одному з них: Друже! Я не кривджу тебе; хіба не за динарія ти домовився зі мною? Візьми своє та йди собі; а я хочу дати ось цьому останньому так само, як тобі. (Матфія 20:7-14)

Протягом історії було безліч сект, що водночас сповідували і вчення Христа, і комуністичні ідеали. Серед них карпократи, фібіоніти, агапети та ніколоїти.

Одним із найяскравіших моментів, є Мюнстерська комуна[1]. В 1534-35 роках радикальні анабаптисти захопили владу в німецькому місті Мюнстер. Їхньою метою була підготовка до тисячолітнього царства Христа. За 14 місяців свого царювання вони встигли забрати церковно-монастирське майно, відмінити грошові відносини, списали всі борги городянам та навіть ввели багатоженство. Частина анабаптистів навіть хотіли усуспільнити жінок.

В Америці в ХІХ столітті діяли безліч комун. Вони відзначалися релігійним фанатизмом та своєю недовговічністю. Список: комуни Саміма Кабе, аманське товариство, общини перфекціоністів (біблійних комуністів), зоарські сепаратисти та «економія» гармоністів.

Цікавий факт, що на початку радянської влади більшовики тісно співпрацювали із місцевими християнсько-комуністичними сектами, в тому числі і частиною старовірів. Навіть існувала окрема державна установа – Оргкомсект – Комісія по заселенню колгоспів, вільних земель та колишніх маєтків сектантами та старообрядцями.

Маздакізм. Є багато підстав стверджувати, що релігійно-філософське вчення Зардушт-і Хурракана було комуністичне. Їхня віра стверджувала, що соціальна нерівність – це зло, а «дана Богом» всезагальна рівність повинна бути досягненна насильницьким метод. Із 490-х по 520-ті роки дані ідеї стали популярні серед селян та міської бідноти. В свій час їх вожак – Маздак – отримав підтримку від царя Сасанідського царства. Одним із перших діл вони забирали багатство в багатих та роздавали бідним. Та й взагалі заявляли про необхідність взаємодопомоги та всезагальну рівність. Хроніки тих літ пишуть, що маздакісти використовували терор проти незгідних, при цьому останні визнавалися прихильниками «зла». А коли «робін гуди» ввели закон, що скасовував традиційний шлюб, то знать повстала. Правда невдало, одначе в майбутньому цар зумів скинути нічим необмежену диктатуру маздакістів.

В свій час Ленін звинувачував у маздакізмі богобудівників за те, що вони бажали зробити «божество» та «ідол» із могутності колективу. Не знаю як вам, а у Автора, виникає враження, що «вождь світового пролетаріату» та Пол Пот в багатому чому поводилися, як розглядуване вчення.

Утопічний К. В першу чергу він стосується ідей Томаса Мора та Томмазо  Кампанелли. Вони стверджували, що достатньо лише придумати правильний устрій суспільства, і люди приймуть його, зрозумівши його переваги.

В літературі також зустрічається егалітарний К., як різновид утопічного К. В першу чергу це ідеї Бабефа та Вінстенлі, що виникли в Новий час у Англії та Франції. Його особливістю є так звана «загальна приватна власність» – тобто не заперечення власності, а підпорядкування її рівності. Це перший нерелігійний К.

До утопічного К. також можна віднести Шарля Фур’є та Роберта Оуена. Останній не тільки розробив теорію комун, а й спробував реалізувати це на практиці. В Англії та Америці було організовано 11 комун, одначе вони були недовговічні. Спільноти Фур’є отримали назву фаланги, і представляли із себе житлово-господарські комплекси із населенням близько 1620 людей. Цікавою ідеєю було те, що при досягненні п’ятирічного віку будь-яка людина ставала власником продуктів своєї праці. Останнє можна теж назвати «загальною приватною власністю», яку не сприймали марксисти, наголошуючи, що при К. буде суспільна форма власності.

Анархічний К.  Початки ідеї прослідковуються в гностика Карпократа, а за Бакуніна оформилася, як системна ідеологія. Особливістю є те, що комунізм повинен бути досягненим без всілякої держави, навіть робітничо-селянської. Управляння повинне здійснюватися «знизу», а конкретно через добровільні договори між самоврядними територіальними комунами та виробничих спілок, що утворюють між собою конфедерацію. Різновидом є платформізм Нестора Махна. Варто зазначити, що останні хоча і виступають проти держави, одначе мають певну схильність до авторитаризму. Останній виражається в тому, що «анархическая», як говорив Махно в оригіналі, революція повинна здійснюватися організованою групою, а не стихійно, навіть насильно. Таким чином порушується принцип анархізму, а саме відсутність будь-якого примусу людини над людиною.

Єврейський К. На початку ХХ ст. під впливом сіоністських та соціалістичних ідей починаються одна за одною створюватися єврейські комуни – кібуци. Тривалий час в останніх була практично абсолютна спільна власність, а зарплати, як такої не видавали. Рада комуни сама розподіляла отриманні кошти для комунарів, враховуючи їх мінімальні потреби чи по проханню. Проте через деякий час ситуація дещо змінилася, і значна кількість кібуц видає зарплату, а також передає незначну частину комуни в приватну власність.

Різновидом єврейського К. є кабалістичний К. Останній розроблений чоловіком по-імені  Ієгуда Ашлага. Він наголошує на духовних, а не на матеріальних потребах спільноти.

Хіпі. Дивно, але представників даної контркультури рідко, коли називають комуністами. Серед них і досі є відносно поширеним життя комуною, хоча більшість схиляється до сквотів[2]. Вони, як відомо, проти будь-якого насильства людина людині, але за сексуальну свободу та публічне приймання легких наркотиків. Свій розквіт вони пережили в 60-ті роки минулого століття.

Найбільш відомими комунами є «Народний Дім» (Сан-Франциско) та «Християнія» (Копенгаген). Особливо цікавою є остання, яка виникла в 1971 році, і з того ж часу місцева влада ніяк не може її позбутися. Вільне місто Християнія вважається віртуальною державою[3]. Також комуни хіпі є на Гоа, Балі, Івесе, а також в Марокко.

Проект «Венера». Умовним К. хочеться назвати вчення прихильників ресурсно-орієнтованої економіки. Аргументом є те, що їх принцип – вселюдська власність на природні ресурси – напряму відповідає К, як усуспільненню власності. Також вони проти грошово-товарних відносин. Не бажання самоназиватися комуністами, як на думку Автора, є дві. По-перше: бажання відмежуватися від негативного іміджу марксизму-ленінізму, який чогось ототожнюється із всім К. Але помилкова асоціація не заважає іншим називатися К. По-друге: безкласове та бездержавне суспільство ними відкидається, тоді, як решті комуністичним ідеях це присутнє. Як варіант «венеристи» можуть називатися еколого-мерітократичними комуністами.

Інші варіанти. Також К. можна назвати ранніх мормонів. При проповідникові Сідні Рігдоні домінували ідеї соціальної справедливості та усуспільнення всього майна.

Сюди ж відносять і сербердарів[4], а саме його ліве крило – дервіші. Останні виступали за майнову та соціальну рівність, а також сповідували шиїзм із елементами суфізму (іслам). Мали свою державу, де шейх створив орден, що протистояв монголо-татарам, а також включав в себе селян та ремісників. Як на ті часи, їх днржава відзначалися небаченою демократичністю: глава держави вибирався зборами із числа всіх громадян, незалежно від статків.

Критика, критика, критика

Як Автор ставиться до ідеї комунізму ? Пам’ятаю (дурне запам’ятовується скоріше), як на Першій Національній радіопрограмі (читай – брехунець) кореспондент запитала у малої дівчинки, що вона буде робити, коли виросте. На що було почуто дитячо-наївне: щоб люди не хворіли та не вмирали. Ось так само із комуністичною ідеєю: з однієї сторони – це продукт найвищих, найчистіших та альтруїстичніших побажань душі, а з іншої – це недосяжна гарна казка.

Але деякі елементи такої ідилії насторожують. От наприклад, рівномірний розподіл результатів праці між людьми. Хто дасть відповідь, чи буде тоді стимул в людини краще працювати ? Адже частка прибутку буде ж та сама, що при меншій чи при більшій інтенсивності праці. І чи справедливо, що людина буде працювати менше, а отримувати так само ?

Адже це все неодмінно буде наслідком відміни грошово-товарних відносин. Ну не буде грошей, тоді чи можна побоюватися, що бартер (обмін речами) чи «послуга за послугу» не замінять їх.

Або ж взяти ту ж саму урівняловку ? Хіба талановиті люди заслуговують того ж самого, що і безталанні ? А от наглядачі комун, хіба вони не будуть «рівніші за рівних» ?

Інше питання – це усуспільнення жінок. Та це вже деградація та повернення до тваринної стадії розвитку людського роду. Як на Автора, адже на «не можна» і ґрунтується цивілізація. Проти подібного виступали марксисти та анархо-комуністи. Останні двоє цілком справедливо вказували, що жінка – це в першу чергу людина, а не річ, і її не можна усуспільнювати.

Важливішим економічним питанням постає наступне: як можна задовольнити практично всі різноманітні потреби людини, якщо ресурси на Землі обмежені ? Та й із перенаселенням треба щось робити.

На практиці, із комунами, мало не всіх філософських формацій, теж були проблеми. Згадуваний проект Оуена провалився. Мюнстерська комуна так і не змогла побудувати «рай на землі». Маздахізм обернувся терором. Махновці теж таким промишляли. Більшість комун хіпі розпалися після того, як молодь подорослішала. При тоталітарних системах Сталіна та Мао теж хотіли прищепити комуну, як форму для колгоспу для селян. Китайський вождь навіть умудрився, що дрібні інструменти, як то ножиці, були спільні. Селяни настільки не хотіли віддавати худобу в колгосп, що перед вступом туди, просто вирізали її, щоб не дісталася нікому. І «вождям» прийшломя відступити. Про Пол Потові миска рису за тяжку праці на землі, навіть страшно подумати. Більшість кібуц відмовилися від абсолютного усуспільнення майна. Чимало тоталітарних та деструктивних сект живе комуною.

Звісно не все-так погано із практикою комун. Хоча варто зазначити, що комуністичне життя до вподоби лише малій частині людей, так як ми – істоти доволі індивідуальні та мінливі.  Насамкінець, варто подивитися на життя первісних общин, що їх майже не зачепив прогрес і вони досі живуть у «дикому» стані. Хоча рівність майна майже присутня.

Андрій Дмитрук


[1] Комуна в даному випадку означає територіальну одиницю.

[2] Сквот – покинуте приміщення або будинок, замешканий, зазвичай, без згоди власника.

[3] Віртуальна держава (вона же мікродержава та мікронація) – загальна назва проектів зі створення нових штучних держав, будь-яких утворень, що заявляють про свою державність, але не є державами, а лише імітують їхні певні риси.

[4] Сербердари – народно-визвольний рух ХІV століття на території сучасного Ірану.