- Поняття світогляду;
- Класифікація світогляду;
- Функції світогляду;
- Структура світогляду;
Поняття світогляду
Світогляд – сукупність уявлень людини про себе, про світ, про свої взаємини зі світом, про своє місце в світі та життєве призначення.
Світогляд є формою загального людського самовизначення:
- Дає людині не просто закони, знання реальності, а знання з певною оцінкою та відношенням;
- Предмет світогляду – відносини людини зі світом;
Звідси випливає, що світогляд включає та синтезує низку інтелектуальних утворень: цінності, переконання, знання, бажання, погляди, принципи, життєві орієнтири.
Світогляд становить основне ядро особистості, бо він формує підґрунтя для намірів та планів людини. Він формує важливі життєві цінності, з яких ми утворюємо норми поведінки та життєву позицію. Світогляд дозволяє самоутвердитись особі в навколишньому середовищі. Щоб мати чітку орієнтацію в світі людині не потрібні докази істинності знання про світ. Це вона отримує через вибір, зумовлений не стільки знаннями про світ, скільки оцінкою певних ситуацій.
Цінності – мета, яка виступає для людини сталою та бажаною формою сприйняття.
Завдяки цінностям світогляд набуває духовно-практичного характеру, тобто будь які вияви реального світу формують духовний світ людини, підлягаючи певним оцінкам. Цінності розділяють світ, надають йому смисловий лад і полегшують орієнтацію людини у світі.
Переконання – головний компонент світогляду, який характеризує його як форму самосвідомості. Це є суб’єктивний набуток людини, що несе в собі мотив ставлення людини до світу.
За Імануілом Кантом Існує 4 основні питання світогляду:
- Що я можу знати?
- Що я повинен робити?
- На що я можу сподіватися?
- Що таке людина?
Класифікація світогляду
За носієм:
- Індивідуальний;
- Колективний;
- Національний;
За рівнем світобачення:
- Усвідомлений;
- Неусвідомлений;
- Буденний;
- Філософський;
За історичними епохами:
- Античний;
- Середньовічний (теоцентричний);
- Гуманістський (епоха ренесансу(відродження));
- Новий (епоха нового часу);
- Новітній (новітній час);
За морально-ціннісними орієнтирами:
- Егоїстичний;
- Гуманістичний;
- Антигуманний;
- Шовіністичний;
Функції світогляду
- Вписати людину у світ;
- Надати життєвих орієнтирів;
- Окреслити дійсність у людських уявленнях;
Філософія постає теоретичною формою світогляду. Філософствувати – означає не просто думати про проблеми світогляду, а й усвідомлювати їх необхідність та зв’язки. Філософія спрямована на критичне осмислення та дослідження проблем світогляду, з метою підвищення ступенів достовірності та надійності таких вирішень.
Структура світогляду
- Світовідчуття;
- Світосприйняття;
- Світорозуміння;
Світовідчуття – спосіб ствердження світогляду, в якому світ і ставлення людини до нього відтворюються у чуттєво-емоційній формі. Переживання та оцінки звернені не до окремих явищ, а до світу в цілому і до загальної позиції людини в ньому. Це є духовний стан людини, який визначає прийняття чи неприйняття людиною світу, її довіру або недовіру у ставленні до людей тощо.
Світосприйняття – на цьому рівні світогляду світ дається людині як цілком предметна реальність, яка певним чином організована та впорядкована. На цьому етапі переважають різного типу знання, просторово-часові уявлення про світ, які об’єднуючись утворюють цілісний образ світу.
Світорозуміння – рівень світогляду, на якому відбувається подальша конкретизація світосприйняття, що перетворює його в вищий рівень організації світогляду, що дозволяє надати людині мотиви та орієнтири вибору у кожній життєвій ситуації. Тобто світ набуває цілісності. Світорозуміння – абстрактне мислення + теоретичне пізнання.