Місце та роль філософії

Філософія  як не дивно  це  прозвучить  посідає важливе  місце в житті людини і  відіграє значущу роль у сфері її діяльності. Собою  вона складає  цілісну систему  уявлень про матеріальний і духовний світ;  місце суб’єкта у світі і його відношення до нього. Більшість античних  філософів  намагалися  зрозуміти  причино – наслідкові  зв’язки  виникнення світу, життя, поняття духу і матерії, людину в центрі всесвіту; міжособистісні відносини людей;  людину як частину  суспільства, держави;  вплив  моральних і релігійних законів на її  формування; людського буття та існування  в об’єктивному матеріальному світі.

На сьогодні  філософія  є  складовою  теології, що власне дає можливість  розв’язувати  і вирішувати  складні  питання  психологічного, морального, етичного, релігійного, соціального  характерів. Для цього необхідне  розуміння  і правильний підхід до важливих гострих  питань, що є  викликами сучасного суспільства, держави, церкви.

Тому  й існує  предмет філософії  для більш  чіткого  усвідомлення  об’єкту  з яким має  справу той, хто  намагається досліджувати  його. Так як  її предметом є  пізнання  властивостей  і  феноменів;  пізнання  матеріального і ідеального світу, а також законів щодо існування та постійного  розвитку матеріального світу.

Якщо  ж пізнання  нами   світу  ґрунтується на вірі, то  сама ж філософія  перетворюється  на релігійну форму, а її завдання  полягає  у пізнанні  Бога як вищої сутності, Абсолюту, Світового Розуму  у  природньому і людському житті.  Філософ Піфагор  вбачав  сенс філософії  у  пошуку  істини.  Завдання  ж філософії  – допомогти навчити  учнів  пізнанню мудрості, а Платон  стверджував, що  основне завдання філософії – пізнання людиною вічних та абсолютних істин, хоч  це нонсенс (нісенітниця, безглуздя), тому що ще ніхто цього не зробив.

Специфіка самої філософії,  її теорії   полягає  в законах, категоріях,  її принципах, які собою  носять всезагальний  характер, що може поширюватися  як на природу так і на суспільство, людину, врешті решт її  мислення.  Таким чином  в людині починає формуватися і розвиватися світогляд як своєрідна  чітка система поглядів  суб’єкта на  світ і місце людини у цьому світі. Система  може  мати  у собі  знання, людські цінності,  людські переконання, ідеали.

Переконання  – правильність та впевненість людських поглядів. Ідеали – є тим, до чого власне прагне кожна людина (духовність, моральність, мудрість).  Світогляд  у кожжної людини може бути різним:  або життєвим чи релігійним, науковим.

Життєвий світогляд  – їхньою базисною  основою є  погляди  перевірені на життєвому досвіді. Релігійний  світогляд базується  на   вірі людини  у  реальне існування  надприродних  сил, які  начебто  керують  людським фатумом (долею).

Науковий світогляд – ґрунтується  на основі  об’єктивних  знань науковців. За  звичай  ці три світогляди є переважаючими  у людині, проте може домінувати лише один із них. Тому саме такий  тип  світогляду буде  визначати  людські вчинки.

У такому  разі  філософія  може  існувати у формі  духовної культури. Сама ж культура  почала  формуватися  у первісному суспільстві.  Так як первісна людина задавала філософські питання:  що вважається життям і смертю? Яка відмінність між ними? Чи людина пов’язана з навколишнім світом? А  чому існують різні суспільні відносини, особливо між людьми?

Людина  первісного стану  придумувала ці запитання  на основі своїх емоцій і асоціацій. Виходом  з цієї ситуації  стала  міфологія – один із способів, за допомогою якого  пояснювалося  природне та  соціальне явище. Те, що відбувається в природі або ж у суспільстві  людина  намагалася  пояснити іншим  через дію надприродних  фантастичних сил, які власне  маю  керівну владу над світом.

У людській фантазії   накопичувалися  реальні знання, особливо  в процесі людською життєдіяльності: з астрономії, біології, математики.  Лише тоді, коли цих знань було вже вдосталь, які  вступали всупереч фантазії і міфології – відбувся  їхній поділ на релігію та натурфілософію.  А  вже з  середини  І тис. до н.е. натурфілософія  поділяється на ще дві: науку та філософію.   Наука  ж базується на більш  серйозних  об’єктивних знаннях, ґрунтується  на основі експерименту ( досліді), а от філософія  є цілісною системою поглядів і уявлень про цей світ, місце  людини як суб’єкта пізнання  об’єктивного світу, і пряме  її відношення до нього.

 Богдан Стрикалюк