Предмет та завдання філософії

Як вже зазначалось, філософія  відіграє важливу  роль  у формування  особистості та сфері життєдіяльності людини.  Як наука наук  вона  має  предмет і завдання.

У даному випадку предметом  філософії  виступають  загальноприйняті закономірності, тенденції  наукового пізнання, тобто  особливості  діяльності з виробленням   наукових  знань  розвитку та  розгляду  в історично зміненому    контексті  соціальної культури. Важливим завданням  філософії є  дослідження   історичних  змін  формування   способів  наукового знання, а  також  тих механізмів, які власне  впливають  на процес  розвитку   суспільного фактору.

Філософія  як відомо  розвивається  поряд з наукою, виконуючи  роль  самопізнання цієї науки.   А тому  філософія  виникає  як відповідь   на потреби  осмислення  соціально – культурних   функцій  науки   в умовах  розвитку науково – технічного прогресу.

Науково – технічна революція  сколихнула  всю  Західну Європу,  яка чітко  виражена  в інтенсивному  розвитку науки, техніки  та освіти.  Будучи  дисципліною філософія  відчуває на собі  потужний  вплив  світоглядних філософських концепцій та розробок теоретики. Мета філософії  полягає  в двох підходах: інтегративному та синтетичному,  що примикають до  обміркування  проблем.

Для філософа науки  головним  є  науковий  пошук,  силу  розвитку  знання науки,  методів  діяльності дослідження.  Для філософії  науки  постає центральна проблема – динаміка росту наукового знання.  Намагаються виділити три  підвиди  проблеми.

Перший підвид   містить ті проблеми, які  йдуть шляхом від філософії до науки,  всередині самої науки може  виникати  другий підвид,  який відповідно відчуває потребу    в компетентності  арбітра,  роль якого виконує філософія.  Так як  у цій групі можуть бути тісно переплетені  проблеми  пізнавальної діяльності  людини,  когнітивні процеси,  теорія відображення  об’єктивності світу для вирішення  парадоксальних  проблем.

До  третього  підвиду  можуть відноситися проблеми  взаємодії  між  наукою та філософією,  враховуючи  її  фундаментальні розбіжності і переплетіння.

Слід також  відмітити  питання про об’єкт  філософії.  Його складовою  виступають в першу чергу  форми  організаційного  наукового пізнання,  а також те,  в який спосіб розвивається наука, в тому числі  важливими  для  дослідницької діяльності  повинні бути методи.

Адже  філософія  виникає раптово як необхідність  для кожної людини, що намагається  подивитися на   науку  ззовні, зрозуміти  її  як особливу  сферу життєдіяльності суспільства.

Філософії властиво спів ставляти як наукове так і не наукове  знання,  чітко його проаналізувати. Це дає можливість  побудови визначення науки.  Науку варто розглядати  як пізнавальну діяльність, в результаті якої ми  отримуємо раціональне, об’єктивне, при цьому системне  знання, яке можна  доказати  теоретично і перевірити  на практиці.

Про  це ж саме  говорив німецький філософ Імануїл Кант, розділяючи знання на теоретичне і практичне.  Теоретичне знання  отримується людиною  внаслідок  чітких закономірностей, гіпотез, аксіом,  наукових доведень, що мають  чітку логічну структуру раціонального пізнання. Практичне знання –  це  перевірені  на  досвіді,  теоретичним шляхом  експериментальні  факти, події, процеси, явища об’єктивного світу, що  втіленні  практичній життєдіяльності людини.

Таким чином  філософія дає  людині  відповідь на важливі для неї питання:  що називається  науковим знанням;  які  основні принципи організації  і функціонування наукового знання; які методи використовуються наукою; у який спосіб здійснюється розвиток знання;  яка відмінність між наукою та псевдонаукою; які прослідковуються форми взаємозв’язків  між науковим знанням і філософією, в також релігійною свідомістю.

Філософія  починає складатися як спеціальна дисципліна  у ХІХ столітті, проте  будучи складовою частиною  різноманітних  філософський ідей, поглядів та вчень, філософія  існувала  набагато раніше, можливо ще до античного класичного  періоду.

Богдан Стрикалюк