Читання книги Жан-Франсуа Ліотара «Стан постмодерну» корисне не тільки тому, що в книзі містяться оригинальні філософськи розудуми, посилання на концепції таких европейських філософів як Кант, Вітгенштейн, Ніцше та Гайдегер. Виклавши та синтезувавши їх ідеї Ліотар зробив фундаментальну роботу. Перш за все праця “Стан постмодерну” це праця про нашу з вами епоху. Крім того Жан Ліатар є одним з найбільших дослідників постмодерну. Власне він і запровадив цей термін, однак так і не зумів до кінця пояснити нам, що він означає.Роблячи загальний вступ про книгу потрібно зазанчити, що однією з основних проблем в книзі є розгляд питання: “що таке знання, та яка його природа в постмодерному суспільстві”.
Розпочинаючи з самого головного, згідно з хронологією книги, саме знання зазнає зміни. Яким чином? З лекцій про методологію науки ми знаємо що існують різні типи раціональності (класична, некласична та постнекласична). Скоріше за все філософ каже про створення нового типу раціональності, який білше відповідає потреам постінформаційного суспільства. Будучі людиною середини-кінця 20 ст. і щш не маючи такої техніки як сьогодни він помічає тенденцію, яка має місце й сьогодні. Він каже, що все, що буде неможливо перевести на мову машин буде відкинуте.
Таким чином знання все далі віддаляться від людини та наближається до науки. Звідси і випливає проблема нарративу, що стоїть у конфлікті з науковим знанням. Хоча для Ліатара нарративне знання є справжнім знанням. Наука не є знання як таке.
Далі філософ розглядає прагматику наукового та нарративного знання. В своїх висновках він переважно базується на ідеях Вітгенштейна та його мовних іграх та надбаннях аналітичної філософскої традиції. Хоча не варто думати, що він підтримує аналітичних філософів. Ліатар виступає за урівняння наукового та нарративного знання, а аналітичні філософи, звісно, неоднозначно ставляться до нього, більшість з них відносять його до міфів та вигадок. Хоча ми зараз знаємо, що проект аналітичних філософів зазнав краху. Людсво не може обійтись без нарративного знання.
Також немаловажливою у праці є проблема легитимації накового знання. В загальному можна сказати, що на думку Ліатара, наука завжди шукає легітимації свого знання в нарративі та ніяк не може обійтись без нього.
Отже, праця Жан-Франсуа Ліатара «Стан постмодерну» є дуже корисною та цікавою. Робота, яка була написана в другій половині 20 ст. є актуальної і сьогодні тому, що більшість речей які були написані в ній можна побичити в нашому сьогоденні, про що згадувалось вище.
Антон Лисенко
