Наступ після перемоги на півострові Хуон
На початку 1944 року союзники продовжили наступ уздовж північного узбережжя Нової Гвінеї. Одним із перших важливих успіхів стало захоплення Сайдора 2 січня 1944 року американськими військами. Цей населений пункт на півострові Хуон мав особливе значення через можливість створення тут авіабази, яка могла підтримувати подальші операції на захід.
Невдовзі австралійські війська продовжили наступ і 16 січня зайняли Сіо, розташоване східніше Сайдора. Таким чином союзники завершили очищення значної частини узбережжя від японських сил та забезпечили надійний плацдарм для подальшого просування.
5 березня союзники висадили нові підкріплення в Міндірі, західніше Сайдора. Від цього моменту австралійська піхота розпочала складний наступ уздовж важкопрохідного узбережжя. Протягом наступних місяців були захоплені стратегічно важливі населені пункти Богаджім, Маданг і Алексісхафен.
Блискуча операція в Голландії
Найважливішою операцією весни 1944 року стала висадка в районі Голландії, сучасного міста Джаяпура на північному узбережжі Нової Гвінеї.
Підготовка до десанту була надзвичайно ретельною. Протягом кількох тижнів союзна авіація завдала нищівних ударів по японських базах та аеродромах. Було знищено приблизно 300 японських літаків, що фактично забезпечило союзникам повне панування в повітрі.
22 квітня 1944 року відбулися одночасні висадки десанту. Операція стала несподіванкою для японського командування. Уже через чотири дні союзники встановили контроль над місцевими аеродромами, які становили головну мету наступу.
Захоплення Голландії мало величезне стратегічне значення. Протягом наступних місяців місто було перетворене на найбільшу тилову базу союзників у південно-західній частині Тихого океану. Саме звідси координувалися подальші наступальні операції генерала Douglas MacArthur.
Айтапе та оборона від японських контратак
Одночасно із захопленням Голландії союзники висадилися в Айтапе, розташованому східніше.
Айтапе став важливим оборонним рубежем, який мав стримувати великі японські сили, зосереджені навколо Веваку. У районі Веваку перебувало понад 200 тисяч японських військовослужбовців, які теоретично могли становити серйозну загрозу для союзних операцій. Протягом липня та серпня 1944 року японське командування здійснило низку потужних контратак проти союзних позицій біля Айтапе. Незважаючи на значну чисельність противника, американські війська успішно відбили всі атаки. Японці зазнали важких втрат і втратили можливість впливати на загальний перебіг кампанії.
Падіння Західної Нової Гвінеї
До серпня 1944 року практично вся західна частина Нової Гвінеї перейшла під контроль союзників. Японські гарнізони, які ще залишалися на окремих ділянках узбережжя, були ізольовані та втратили стратегічне значення. Проте Вевак залишався символом японської стійкості. Гарнізон продовжував чинити опір навіть після того, як союзники просунулися далеко на захід і розпочали операції проти Філіппін. Лише 10 травня 1945 року японські сили у Веваку остаточно припинили організований опір.
Захоплення Голландії, Айтапе та Біака дозволило союзникам створити мережу авіабаз і морських пунктів забезпечення, які стали плацдармом для повернення на Філіппіни восени 1944 року. Японська армія втратила контроль над величезним регіоном, а десятки тисяч її солдатів опинилися відрізаними від постачання та приреченими на ізоляцію.
Іван Гудзенко
