І що є ще цікаве, що відноситься до цих притч. В усіх чотирьох Євангеліях, пояснення свого значення отримали тільки дві притчі: Притча про сіяча і Притча про кукіль, але до пояснених притч, як це не дивно, добавлено вислів: «Хто має вуха, хай слухає». Для чого мати вуха, коли все пояснене? Хіба що цим навмисним «поясненням» відбити охоту будь кому спробувати спотворити ці притчі, і значить залишити їх у своїй чистоті щоб зберегти те, що скрите в них.
Щоб перейти до розгляду змісту причт потрібно коротко розглянути ще раз саму доктрину, теж «скриту» у символах, щоб дещо акцентувати певні моменти її схеми. Так як головним носієм цієї доктрини є восьмикутна зірка, то її і використаємо як основу.
У другому малюнку, коли в обох квадратах видалити їх сторони, отримаємо чіткий математичний графік, який є двома графіками одної функції, тільки з протилежними знаками – функції модуля числа: у = /х/ і у = -/х/.
Суть доктрини можна виразити коротко послідовністю з графіка:
(х) — (-/х/) — (-/-х/) — (/-х/) — (/х/)
(х) – скрита не проявлена Причина; (-/х/) – поставання форм світу – Буття ((-/ /) – модуль, означає форму). Трансцендентне окутується саме в собі формою(точно як модулюється; як бачимо, підібрано точний математичний вираз того, що хотіли висловити); при цьому (х), як причина, лишається у скритому, не проявленому стані. Таким чином вона проявляє в собі свою властивість само-модуляції, само поставання, само розгортання. Очевидно, етап проявлення реалізується через певний атрибут, за участю якого це само поставання відбувається(цей атрибут буде розкрито у наступних статтях). Форма початково є негативністю по відношенню до Скритого, як любе «фізичне» є протилежністю трансцендентному; другий член (-/-х/) – форма, в якій проявлена сама скрита Причина, причому у негативній іпостасі по відношенню до самої себе як – (х) позитивне. Тут теж є чітка умова, яка з математичною точністю показує, що (-х) є тотожне(те саме), що і (х) – тобто та ж скрита Причина, тільки іншої направленості.
Ця точність обумовлюється присутністю ще одного – скритого графіка(ось і умова скритості і не проявленості, виражена математичним методом). Це графік функції у = х – він пронизує повний графік, об’єднує його в одне ціле і, являючись однією нерозривною лінією, має у собі дві різнонаправлені частини. Дана умова не залишає ні найменшого сумніву в тому, що скрита Причина при певній розвинутій формі проявляється як суть – Сама! Як негативність. І весь цей процес формоутворення переслідує лише одну ціль – утворення цієї форми в якій вона може проявитись, і не лишає сумніву її початкова негативна направленість цієї проявленості.
Далі, з такою ж математичною точністю стверджується, що процес набуває характеру поступового розвитку у сторону зняття цієї негативної направленості – до позитивності і в кінцевому підсумку повернення до Себе з певним надбанням(модуль / /), що дає можливість стверджувати про проявлення – перехід з небуття у Буття скритої Причини самій у собі – кінцеве (/х/). Це проміжок розвитку відображений через члени послідовності – (-/-х/) —– (/-х) —– (/х/); у графіку кінцеве (/х/) означає( з тою ж таки математичною відповідністю) – Абсолютне Значення (числа), того (х), що на початку було скритим, не проявленим і невизначеним.
Таким чином сформулюємо це коротко:
скрита, не проявлена причина; — далі – форма як негативність; — потім – розвинута форма з негативною внутрішньою складовою(подвійна негативність – проявлення самої Причини як(-)); — в подальшому і до кінця поступовий розвиток і зняття негативності; — і фінал – як певне надбання і проявлення.
Послідовність:
(х) — (-/х/) — (-/-х/) — (/-х/) — (/х/)
Тепер розглянемо Притчу про кукіль.(Матвій 13; 24)
24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
27 І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?
28 А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?
29 Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.
30 Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.
У притчі на початку чоловік витупає як загальність – просто чоловік – невизначеність, скритість як особистості, так і її статусу, як (х) – скрита Причина на початку послідовності (х) — (-/х/) — (-/-х/) — (/-х/) — (/х/);
Зерно проросло; появилось стебло. Через скриту Причину – чоловік+зерно – само постає форма, що відповідає члену (-/х/) послідовності. Той, хто знайомий з діалектикою знає, що збіжжя-стебло є саме по собі негативністю, як заперечення зерна(закон заперечення заперечення), звідси таким чином збіжжя-стебло носить знак негативності як форми.
Прийшов ворог людини, тобто людина-ворог і засіяв кукіль. Таким чином утверджується присутність на полі двох тенденцій: позитивної і негативної( те саме є і в послідовності: позитивне – (х) і (-х).
Подвійна негативність проявляється тоді, коли появилось колосся(як складна форма по відношенню до стебла). Це очевидно у притчі. Кукіль появився не одночасно зі стеблом, що було б цілком логічно, а саме тоді, коли появилось зелене колосся. Це значить, що він прямо відноситься до колосся, яке можна вважати складною формою, яку породило стебло. Так як чоловік асоціюється з добрим зерном, а чоловік-ворог з кукілем, то ми знову маємо дві протилежні направленості одного і того ж і негативна направленість(кукіль) проявляється у розвинутій формі(колос), так само, як проявляється у своїй негативній направленості Скрите у послідовності графіка. Воно з х стає – (-х)) у члені послідовності – (-/-х/). Таким чином це – колосся + кукіль відповідає члену – (-/-х/).
Це поєднання є нерозривне, зі слів самого господаря колос і кукіль не можна розділити і кукіль лишається до самої останньої стадії дозрівання пшениці. Далі у притчі іде процес визрівання, що уособлює розвиток, знімання негативності і тільки повне дозрівання дає можливість повністю відкинути кукіль. Цьому відповідають члени послідовності: (/-х/) – стебло пшениці вже жовте (форма позитивна), але зерно ще зеленкувате і м’яке, тому х є від’ємний, ще присутній кукіль) і кінцевий – (/х/), пшениця повністю дозріває, кукіль відкидається. Таким чином члени послідовності (/-х/)–(/х/) відповідають сюжетній лінії притчі.
В кінці притчі має постати(коли завершиться процес дозрівання) певний статус чоловіка – він стає власником урожаю, тобто весь цей процес росту і кінцевий його результат стане його надбанням, і проявленням його як особистості. Його активність у кінці. Ми отримали певне уявлення про нього: його мудрість, хазяйновитість, передбачливість – він розуміє, що не можна відділити кукіль від колосся, що він відділиться тільки після повного дозрівання, тобто проявляться певні ознаки його особистості, на відміну від просто – чоловік, що відповідає певному надбанню і проявленню його як причини, що була скрита на початку – це як Абсолютне значення (числа) – член (/х/) послідовності.
Сама схема коротко:
скрита Причина; чоловік + зерно;
само поставання форми – як негативність (стебло як заперечення зерна;
– розвинута форма, подвійна негативність; проявився чоловік ворог, як протилежність чоловіку – початковій причині( колосся і кукіль);
розвиток і зняття негативності – дозрівання і стиглість – тобто є запереченням зеленого стебла і зеленого колоса, а значить – позитивність;
урожай як надбання; проявлення невизначеного, невиразного чоловіка вже як визначеної особистості.
Порівняємо це зі схемою із графіка. (х) — (-/х/) — (-/-х/) — (/-х/) — (/х/); Скрита, не проявлена Причина;
само поставання форми як негативність;
потім розвинута форма – подвійна негативність (з негативною внутрішньою складовою; проявлення самої Причини як(-));
розвиток і зняття негативності; в подальшому і до кінця;
фінал, як певне надбання; і проявлення скритого Непроявленого.
Схеми з графіка і притчі співпадають одна в одну.
Притча про сіяча; Марко 4;1
- Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти. 4. Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. 5. Інше впало на ґрунт каменистий, де не було багато землі, і вмить зійшло, бо земля була неглибока. 6. Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висохло. 7. А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, і воно не дало плоду. 8. Ще інше впало на добру землю і, вигнавшись гарно вгору, принесло плід: одне у тридцять, одне у шістдесят, а одне у сто разів більше. 9. І додав: Хто має вуха слухати, хай слухає!
Як бачимо – сіяч і зерно надзвичайно поширені образи для пояснення певної доктрини(згадайте ще Притчу про гірчичне зерно) – доктрини само поставання.
З притчі потрібно виділити числа: 30; 60; 100. Взагалі то ця притча дуже цікава і різнопланова у своєму значенні.
Для початку розкладемо ці числа на множники: 3*10; 6*10; 10*10. Число 10 – кругле число, досконала форма – символ сфери і кола, а сфера – елементарна форма молекул і атомів. Тоді 3-и сфери – складніша, стійка форма будови молекул і атомів, 6-ть сфер – складна(можливо домінуюча) форма будови. Тоді послідовність в такому вигляді:
10; 3*10; 6*10 – постулює розгортання біологічного життя на добрій Землі – її плід.
Але число 10 має ще інші значення. Крім елементарної форми світобудови, воно ще означає кількість сфер розгортання Буття і виступає також ще в ролі скритої Причини поставання Світу( наприклад – сіяч). Це випливає з числа 100. Це число означає абсолютну завершеність – десять десятків. Воно входить до плодів, що приносить земля – вищий плід, а саме у числі 100 число10 проходить повне коло – всі 10 сфер посталого Буття. А ще воно є скритим елементом чисел: 30; 60; 100. Якщо ж подивитись на послідовність графіка в такому вигляді: то видно, що повне коло до своєї проявленості проходить скрита Причина (х). Тому можна записати послідовність притчі в певному вигляді і порівняти її з послідовністю графіка.
(х) — (-/х/) — (-/-х/) — (/-х/) — (/х/);
10 — 3*10 —- 6*10 —– 10*10
Тут 10 буде скритою Причиною; член послідовності (3*10) буде означати само поставання життя – форми; 6*10 – складна форма; 10*10 – загальна формула проявлення від початку до кінця, проходження повного кола – всі 10 сфер буття, що розкриває того істинного, хто «спасається», точніше – пізнає себе, хто входить в негативність і, через поступовий розвиток, знімає негативність і повертається до себе, тобто скрита Причина – число 10.
З даної послідовності чисел притчі можна припустити, враховуючи постулювання ними біологічного життя, що 6*10 символізує людину – п’ять органів чуття і свідомість – всього разом 6. Якщо взяти до уваги, що людина є матеріальна істота, а значить як «матерія» є негативна до трансцендентного( те саме стосується і 3*10 як форми) і зі свого народження є «суцільний гріх», то число 6 можна виразити як(-/-6/), тобто подвійною негативністю як формою, так і змістом. Але тут випливає деяка цікава річ. У виразі 6*10 – число 10 символізує скриту Причину, і очевидно позитивну і в її вищих аспектах ( це як х і його мінус у -/–(х)/). Тоді, що ж являється нею в якості негативної направленості? Є тільки одне, що цьому відповідає і є носієм цієї направленості у Світ – свідомість. Значить свідомість і є проявлена скрита Причина у своїй негативності – направленості у Світ. Це, в принципі, звучить як поганий жарт – первородний гріх людини обумовлений самою Причиною посталого Світу( це дійсно поганий жарт, але зі сторони догматичного богословства, яке обізвала Причину Світу нікчемним рабом), але ж сказано: «Я і Отець – одне» і « Царство Боже всередині вас»( число 10 у 6*10).
Таким чином маємо знову, трохи дешифровану, схему – яка співпадає зі схемою послідовності графіка.
Притча про сина, що пропав був і найшовся.
11 І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.
12 І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.
13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.
14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.
15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.
16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.
17 Тоді він спам’ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!
18 Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе…
19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів…
20 І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
21 І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм…
22 А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.
23 Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,
24 бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.
25 А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.
26 І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?
27 А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бо ж здоровим його він прийняв.
28 І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
29 А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я…
30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване…
31 І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!
32 Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся
Викладемо це схематично.
Як бачимо, на початку вжито просте слово – чоловік – загальна назва, тобто знову маємо невизначеність певної особи(Скрите(х)); чоловік має продовження своє у синах(його сім’я, порівняйте – насіння, зерно попередніх притч), – тобто є причиною поставання форми – (-/х/);. Форма розвивається у носія Свідомості – сина – який усвідомив, що у нього є спадок. Свідомість носить негативний характер – (-/-х/) – син при живому батьку вимагає спадок і незабаром прогулює його(негативна направленість свідомості у Світ очевидна). Отже маємо чисту послідовність: (х)—-(-/х/)—-(-/-х/), інші два члена: (/-х/) і (/х/) характеризують етапи зняття негативності завдяки життєвому досвіду; врівноваженню позитивного і негативного; в результаті чого син згадує батька і повертається до нього. І тільки з поверненням сина до батьківського дому, врешті проявляється батько, він виявляє надзвичайну активність, стає вже певною особистістю, а не загальним – чоловік. . Все це можна трактувати як повернення скритого Непроявленого(чоловік) через свою негативність (син) до свого стану проявленості (в ролі якої вже виступає активний батько – Отець) і чому відповідає кінцевий член – /х/ послідовності. . Отець і Син – одне, у них є спільна сутність – свідомість. «Я і Отець – одне»
Порівняйте з Євангелій: « 18. Бога ніхто не бачив ніколи: Єдинородний Син, що в лоні Отця, той об’явив.» Іоанн 1; 18. Син відвернувся від Світу(як негативна направленість) і вернувся в лоно самого Себе – як Отця. Через сина проявився і сам Отець( у богословів інколи трапляються правильні фрази).
Дана притча підтверджує висновок Притчі про сіяча, що саме Свідомість є проявленням у своїй негативності скритої Причини через відповідну форму, що обумовлюється початковою направленістю Свідомості назовні – у світ форм, у світ ілюзії.
Ця «Притча про сина, що пропав і знайшовся» наповнює змістом алегоричні елементи «Притчі про кукіль і сіяча» і відповідно наповнює змістом члени послідовності: що таке форма (-/х/); стебло-збіжжя; 3*10 – все це макросвіт, прелюдія мікросвіту – людини; що таке: (-/-х/), колосся+кукіль, 6*10 – людина і її Свідомість як проявлення Скритого в його негативній направленості у Світ з присутністю позитивного аспекта, але скованого і в пітьмі; що таке послідовність членів (-/-х/)—-(/-х/)—-(/х/); дозрівання колосся з кукілем; 10*10; – поступовий розвиток і зняття негативності, вичерпання через досвід буття негативної направленості у це саме Буття і повернення до себе в якості проявленої Причини Світу, що пізнала себе. Все це в собі, через себе і до себе.
Таким чином притчі Євангелій відображають древню доктрину, збережену в її символах, яка дійшла до нас через тисячоліття і виражена послідовністю: (х) — (-/х/) — (-/-х/) — (/-х/) — (/х/);
“Я есмь Альфа и Омега, начало и конец” (Отк.1:8).
Олександр Білий.
Стаття Білого є унікальною, оскільки феномени доктрини пояснюються математичним моделюванням
Вважаю це новизною у науковому дослідженні
Дякую за коментар і оцінку. Але все нове – давно забуте старе, тому це не моє досягнення а тих, хто ці унікальні знання перевів у графіку і математику. Я розумію, це важко сприйняти, маючи на увазі, що символам не одна тисяча років і таким чином припустити, що тоді існували такі знання. Вони існують і зараз, але розпорошені по різним релігійним системам, як кусочки мозаїки, яка досить дивним чином склалась для мені у таке сприйняття символів. Але не вважаю своє дослідження чисто науковим. Воно буде тоді таким, якщо за нього візьмуться спрвжні науковці, якщо це когось зацікавить.
Мені подобаються статті Білого. Математика та філософію, що дорівнює релігієзнавство. Круто! Дякую за чудові статті, буду і надалі Вас читати .