Історія релігій, Історія філософії        10 Грудня 2015        247         4 коментарі

Забута Древня доктрина – у притчах Євангелій

У моїй статті «Релігійні символи у взаємозв’язку у забутій релігійній доктрині» була виведена доктрина яку, на моє переконання, відображали певні релігійні символи, що дійшли до нашого часу. Символи виявились самодостатніми носіями інформації закладеної в них – інформації математичної і графічної, але не в розумінні доказу існування Бога з допомогою математики, а в тому розумінні, що це є збережені знання, збережені за допомогою математики і графіки. Таким чином, якщо хтось з тих чи інших причин  хотів донести їх через тисячоліття неушкодженими, то це був найкращий спосіб, так як математичні умови і саму графіку спотворити практично неможливо, що і довели символи, пройшовши шлях тисячоліть і представши перед нами  у тому вигляді, який первинно і задумувався, і зберігши ідентичність графіки. Таким чином, використовуючи той же математичний інструментарій , можна точно відтворити  саму доктрину-знання, які нам дістались у спадок від предків.У цій статті «Релігійні символи у взаємозв’язку у забутій релігійній доктрині» була розглянута Притча про сіяча, але виявилось, що до доктрини має безпосереднє до неї відношення і не тільки вона, а ще дві притчі: Притча про кукіль і Притча про блудного сина. Всі вони  відображають релігійну доктрину символів, точніше її схему з деякими нюансами.

І що є ще цікаве, що відноситься до цих притч. В усіх чотирьох Євангеліях, пояснення свого значення отримали тільки дві притчі: Притча про сіяча і Притча про кукіль, але до пояснених притч, як це не дивно, добавлено вислів: «Хто має вуха, хай слухає». Для чого мати вуха, коли все пояснене? Хіба що цим навмисним «поясненням» відбити охоту будь кому спробувати спотворити ці притчі, і значить залишити їх у своїй чистоті щоб зберегти те, що скрите в них.

Щоб перейти до розгляду  змісту причт потрібно коротко розглянути ще раз саму доктрину, теж «скриту» у символах, щоб дещо акцентувати певні моменти її схеми. Так як головним носієм цієї доктрини є восьмикутна зірка, то її і використаємо як основу.

Безымянный1  У другому малюнку, коли в обох квадратах видалити їх сторони, отримаємо чіткий     математичний графік, який є двома графіками одної функції, тільки  з протилежними знаками – функції модуля числа: у = /х/ і у = -/х/.

Суть доктрини можна виразити коротко послідовністю з графіка:

Безымянный2

  (х) — (-/х/) — (-/-х/) — (/-х/) — (/х/)

 (х) – скрита не проявлена Причина;  (-/х/) – поставання форм світу – Буття ((-/ /) – модуль, означає форму). Трансцендентне окутується саме в собі формою(точно  як  модулюється; як бачимо, підібрано точний математичний вираз того, що хотіли висловити); при цьому (х), як причина,  лишається  у скритому, не проявленому стані. Таким чином вона проявляє в собі свою властивість само-модуляції, само поставання, само розгортання. Очевидно, етап проявлення реалізується через  певний атрибут, за участю якого це само поставання відбувається(цей атрибут буде розкрито у наступних статтях). Форма початково є негативністю по відношенню до Скритого, як любе «фізичне» є протилежністю трансцендентному; другий член (-/-х/) – форма,  в якій проявлена  сама скрита Причина, причому у негативній іпостасі по відношенню до самої себе як – (х) позитивне. Тут теж є чітка умова, яка з математичною точністю показує,  що  (-х) є тотожне(те саме), що і  (х) – тобто та ж скрита Причина, тільки іншої направленості.

Безымянный3  Ця точність обумовлюється присутністю ще одного – скритого графіка(ось і умова скритості і не проявленості, виражена  математичним методом). Це графік  функції у = х – він пронизує повний графік, об’єднує його в одне ціле і, являючись однією нерозривною лінією, має у собі дві різнонаправлені частини.    Дана умова не залишає ні найменшого сумніву в тому, що скрита Причина при певній розвинутій формі проявляється як суть – Сама! Як негативність. І весь цей процес формоутворення переслідує лише одну ціль – утворення цієї форми в якій вона може проявитись, і не лишає сумніву її початкова негативна направленість цієї проявленості.

Далі, з такою ж математичною точністю стверджується, що процес набуває характеру поступового розвитку у сторону зняття цієї негативної направленості – до позитивності і в кінцевому підсумку повернення до Себе з певним надбанням(модуль / /), що дає можливість стверджувати про проявлення – перехід з небуття у Буття скритої Причини самій у собі – кінцеве (/х/). Це проміжок розвитку відображений через члени  послідовності – (-/-х/) —– (/-х) —– (/х/); у графіку кінцеве  (/х/)  означає( з тою ж таки математичною відповідністю) – Абсолютне Значення (числа), того (х), що на початку було скритим,  не проявленим і невизначеним.

Таким чином сформулюємо це коротко:

скрита, не проявлена причина; — далі – форма як негативність; —  потім –  розвинута форма з негативною внутрішньою складовою(подвійна негативність – проявлення самої Причини як(-)); — в подальшому і до кінця поступовий розвиток і зняття негативності; — і фінал – як певне надбання і проявлення.

Послідовність:

 (х) — (-/х/) — (-/-х/) — (/-х/) — (/х/)

Тепер розглянемо Притчу про кукіль.(Матвій 13; 24)

24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.

25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.

27 І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?

28 А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?

29 Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.

30 Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.

У притчі на початку чоловік витупає як загальність – просто чоловік – невизначеність, скритість як особистості, так і її статусу, як (х) – скрита Причина на початку послідовності  (х) — (-/х/) — (-/-х/) — (/-х/) — (/х/);

Зерно проросло; появилось стебло. Через скриту Причину – чоловік+зерно – само   постає форма, що відповідає члену  (-/х/) послідовності. Той, хто знайомий з діалектикою знає, що збіжжя-стебло є саме по собі негативністю, як заперечення зерна(закон заперечення заперечення), звідси таким чином збіжжя-стебло носить знак негативності як форми.

Прийшов ворог людини, тобто людина-ворог і засіяв кукіль. Таким чином утверджується присутність на полі двох тенденцій: позитивної і негативної( те саме є і в послідовності: позитивне – (х)  і  (-х).

Подвійна негативність проявляється тоді, коли появилось колосся(як складна форма по відношенню до стебла). Це очевидно у притчі. Кукіль появився не одночасно зі стеблом, що було б цілком логічно, а саме тоді, коли появилось зелене колосся. Це значить, що він прямо відноситься до колосся, яке можна вважати складною формою, яку породило стебло. Так як чоловік асоціюється з добрим зерном, а чоловік-ворог з кукілем, то  ми знову маємо дві протилежні направленості одного і того ж і негативна направленість(кукіль) проявляється у розвинутій формі(колос), так само, як  проявляється у своїй негативній направленості  Скрите  у послідовності графіка. Воно з х стає – (-х)) у члені послідовності – (-/-х/). Таким чином це – колосся + кукіль  відповідає члену – (-/-х/).

Це поєднання є нерозривне, зі слів самого господаря  колос і кукіль не можна розділити і кукіль лишається до самої останньої стадії дозрівання пшениці.  Далі у притчі іде процес визрівання, що уособлює  розвиток, знімання негативності і тільки повне дозрівання дає можливість повністю відкинути кукіль. Цьому відповідають члени послідовності:  (/-х/) – стебло пшениці вже жовте (форма позитивна), але зерно ще зеленкувате і м’яке, тому х є від’ємний, ще присутній кукіль) і кінцевий – (/х/), пшениця повністю дозріває, кукіль відкидається. Таким чином члени послідовності (/-х/)–(/х/) відповідають сюжетній лінії притчі.

В кінці притчі має постати(коли завершиться процес дозрівання)  певний статус чоловіка – він стає власником урожаю, тобто весь цей процес росту і кінцевий його результат стане його надбанням, і проявленням його як особистості. Його активність у кінці. Ми отримали певне уявлення про нього: його мудрість, хазяйновитість, передбачливість – він розуміє, що не можна відділити кукіль від колосся, що він відділиться тільки після повного дозрівання, тобто проявляться певні ознаки його особистості,  на відміну від просто – чоловік, що відповідає певному  надбанню і проявленню його як причини, що була скрита на початку – це як Абсолютне значення (числа) – член (/х/)  послідовності.

Сама схема коротко:

скрита Причина; чоловік + зерно;

само поставання формияк негативність (стебло як заперечення зерна;

розвинута форма, подвійна негативність;  проявився чоловік ворог, як протилежність чоловіку – початковій причині( колосся і кукіль);

розвиток і зняття негативності – дозрівання і стиглість – тобто є запереченням зеленого стебла і зеленого колоса, а значить – позитивність;

урожай як надбання;  проявлення невизначеного, невиразного чоловіка вже як  визначеної особистості.

Порівняємо це зі схемою із графіка.    (х) — (-/х/) — (-/-х/) — (/-х/) — (/х/);      Скрита, не проявлена Причина; 

 само поставання форми як негативність;

потім розвинута форма – подвійна негативність (з негативною внутрішньою складовою;  проявлення самої Причини як(-));

розвиток і зняття негативності;   в подальшому і до кінця;

фінал, як певне надбання; і проявлення скритого Непроявленого.

Схеми з графіка і притчі співпадають одна в одну.

 Притча про сіяча; Марко 4;1

  1. Слухайте: ось вийшов сіяч сіяти. 4. Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. 5. Інше впало на ґрунт каменистий, де не було багато землі, і вмить зійшло, бо земля була неглибока. 6. Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висохло. 7. А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, і воно не дало плоду. 8. Ще інше впало на добру землю і, вигнавшись гарно вгору, принесло плід: одне у тридцять, одне у шістдесят, а одне у сто разів більше. 9. І додав: Хто має вуха слухати, хай слухає!

Як бачимо – сіяч і зерно надзвичайно поширені образи для пояснення певної доктрини(згадайте ще Притчу про гірчичне зерно) – доктрини само поставання.

З притчі потрібно виділити числа: 30; 60; 100. Взагалі то ця притча дуже цікава і різнопланова у своєму значенні.

Для початку розкладемо ці числа на множники: 3*10; 6*10; 10*10. Число 10 – кругле число, досконала форма – символ сфери і кола, а сфера – елементарна форма молекул і  атомів. Тоді 3-и сфери – складніша, стійка форма будови молекул і атомів, 6-ть сфер – складна(можливо домінуюча) форма будови. Тоді  послідовність в такому вигляді:

10; 3*10; 6*10 – постулює розгортання біологічного життя на добрій Землі – її плід.

Безымянный4Але число 10 має ще інші значення. Крім елементарної форми світобудови, воно ще означає кількість сфер розгортання Буття і виступає також ще в ролі скритої Причини поставання Світу( наприклад – сіяч). Це випливає з числа 100. Це число означає абсолютну завершеність – десять десятків. Воно входить до плодів, що приносить земля – вищий плід,  а саме у числі 100 число10 проходить повне коло – всі 10 сфер посталого Буття. А ще воно є скритим елементом чисел: 30; 60; 100. Якщо ж подивитись на послідовність  графіка в такому вигляді: то видно, що повне коло до своєї  проявленості проходить скрита Причина (х).  Тому можна записати послідовність притчі в певному вигляді і порівняти її з послідовністю графіка.

                            (х) — (-/х/) — (-/-х/) — (/-х/) — (/х/);

10  —   3*10   —-  6*10    —–      10*10

Тут 10 буде скритою Причиною; член послідовності (3*10) буде означати само поставання життя – форми; 6*10 – складна форма; 10*10 – загальна  формула проявлення від початку до кінця, проходження повного кола – всі 10 сфер буття, що розкриває того істинного, хто «спасається», точніше – пізнає себе, хто   входить в негативність і, через поступовий розвиток, знімає негативність і повертається до себе, тобто скрита Причина – число 10.

З даної послідовності чисел притчі можна припустити, враховуючи постулювання ними біологічного життя, що 6*10 символізує людину – п’ять органів чуття і свідомість – всього разом 6. Якщо взяти до уваги, що людина є матеріальна істота, а значить як «матерія» є негативна до трансцендентного( те саме стосується і 3*10 як форми) і зі свого народження є «суцільний гріх», то число 6 можна виразити як(-/-6/), тобто подвійною негативністю як формою, так і змістом. Але тут випливає деяка цікава річ. У виразі 6*10 – число 10 символізує скриту Причину, і очевидно позитивну і в її вищих аспектах ( це як х і його мінус у -/(х)/). Тоді, що ж являється  нею в якості негативної направленості? Є тільки одне, що цьому відповідає і є носієм цієї направленості у Світ – свідомість. Значить свідомість і є  проявлена скрита Причина у своїй негативності – направленості у Світ.  Це, в принципі, звучить як поганий  жарт – первородний гріх людини обумовлений самою Причиною посталого Світу( це дійсно поганий жарт, але зі сторони догматичного богословства, яке обізвала Причину Світу нікчемним рабом), але ж сказано: «Я і Отець – одне» і « Царство Боже всередині вас»( число 10 у 6*10).

Таким чином маємо знову, трохи дешифровану, схему – яка співпадає зі схемою послідовності графіка.

 Притча про сина, що пропав був і найшовся.

11 І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.

12 І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.

15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

17 Тоді він спам’ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

18 Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе…

19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів…

20 І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

21 І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм…

22 А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

23 Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти,

24 бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.

25 А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

26 І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?

27 А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бо ж здоровим його він прийняв.

28 І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29 А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я…

30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване…

31 І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!

32 Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся

Викладемо це схематично.

Як бачимо, на початку вжито просте слово – чоловік – загальна назва, тобто знову маємо невизначеність певної особи(Скрите(х)); чоловік має продовження своє у синах(його сім’я, порівняйте – насіння, зерно попередніх притч), – тобто є причиною поставання форми  – (-/х/);. Форма розвивається у носія Свідомості – сина – який усвідомив, що у нього є спадок. Свідомість носить  негативний характер – (-/-х/) – син при  живому батьку вимагає спадок і незабаром прогулює його(негативна направленість свідомості у Світ очевидна). Отже маємо чисту послідовність: (х)—-(-/х/)—-(-/-х/), інші два члена:  (/-х/) і (/х/) характеризують етапи зняття негативності завдяки життєвому досвіду; врівноваженню позитивного і негативного; в результаті чого син згадує батька і повертається до нього. І тільки з поверненням сина  до батьківського дому, врешті проявляється батько, він виявляє надзвичайну активність, стає вже певною особистістю, а не загальним – чоловік. . Все це можна трактувати як повернення скритого Непроявленого(чоловік) через свою негативність (син) до свого стану проявленості (в ролі якої вже виступає активний батько – Отець)  і  чому відповідає кінцевий член – /х/ послідовності. . Отець і Син – одне, у них є спільна сутність – свідомість. «Я і Отець – одне»

 Порівняйте з Євангелій: « 18. Бога ніхто не бачив ніколи: Єдинородний Син, що в лоні Отця, той об’явив.» Іоанн 1; 18. Син відвернувся від Світу(як негативна направленість) і  вернувся в лоно самого Себе  – як Отця.  Через сина проявився і сам Отець( у богословів інколи трапляються правильні фрази).

Дана притча підтверджує  висновок Притчі про сіяча, що саме Свідомість є проявленням у своїй негативності скритої Причини через відповідну форму, що обумовлюється початковою направленістю Свідомості назовні – у світ форм, у світ ілюзії.

Ця «Притча про сина, що пропав і знайшовся» наповнює змістом алегоричні елементи «Притчі про кукіль і сіяча» і відповідно наповнює змістом члени послідовності:  що таке форма (-/х/); стебло-збіжжя; 3*10 – все це макросвіт, прелюдія мікросвіту –  людини;  що таке: (-/-х/), колосся+кукіль, 6*10 – людина і її Свідомість як проявлення Скритого в його негативній направленості у Світ з присутністю позитивного аспекта, але скованого і в пітьмі; що таке послідовність членів (-/-х/)—-(/-х/)—-(/х/); дозрівання колосся з кукілем; 10*10; –  поступовий розвиток і зняття негативності, вичерпання через досвід буття негативної направленості у це саме Буття і повернення до себе в якості проявленої  Причини Світу, що пізнала себе. Все це в собі, через себе і до себе.

Таким чином притчі Євангелій відображають древню доктрину, збережену в її символах, яка дійшла до нас через тисячоліття і  виражена послідовністю:  (х) — (-/х/) — (-/-х/) — (/-х/) — (/х/);

“Я есмь Альфа и Омега, начало и конец” (Отк.1:8).

 Олександр Білий.

Обговорення: 4 коментарі
  1. Стас сказав:

    Стаття Білого є унікальною, оскільки феномени доктрини пояснюються математичним моделюванням

    Відповіcти
  2. Стас сказав:

    Вважаю це новизною у науковому дослідженні

    Відповіcти
  3. Олександр Білий сказав:

    Дякую за коментар і оцінку. Але все нове – давно забуте старе, тому це не моє досягнення а тих, хто ці унікальні знання перевів у графіку і математику. Я розумію, це важко сприйняти, маючи на увазі, що символам не одна тисяча років і таким чином припустити, що тоді існували такі знання. Вони існують і зараз, але розпорошені по різним релігійним системам, як кусочки мозаїки, яка досить дивним чином склалась для мені у таке сприйняття символів. Але не вважаю своє дослідження чисто науковим. Воно буде тоді таким, якщо за нього візьмуться спрвжні науковці, якщо це когось зацікавить.

    Відповіcти
  4. Ярик сказав:

    Мені подобаються статті Білого. Математика та філософію, що дорівнює релігієзнавство. Круто! Дякую за чудові статті, буду і надалі Вас читати .

    Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook